У Православній Церкві роль жінки має свої собливості, які відрізняються від інших християнських традицій. Наприклад, їм зазвичай не дозволяється бути священниками і здійснювати священні таїнства.
Священник – це пастир, а жінка, створена як помічниця, сама потребує підтримки й ради і тому не може нести пастирське служіння в повноті. Своє призначення вона покликана здійснювати в материнстві. Священник на літургії – це літургійна ікона Христа, і вівтар – це кімната Тайної вечері. На цій вечері саме Христос узяв чашу і сказав: «Пийте, це Кров Моя». ...Ми причащаємося Крові Христа, яку дав Він Сам, саме тому священник повинен бути літургійною іконою Христа. Тому священницький архетип – чоловічий, а не жіночий.
Жінка у Православній Церкві – це відображення Матері Божої, вона любляча, терпляча, берегиня, вона та, що дає Життя, вона – Мама. Давайте поміркуємо, що важливіше: бути священником чи народити та виховати священника? Місце жінки у Православній Церкві значно вище, ніж ми собі думаємо, бо, навіть терплячи муки на хресті, Господь звернувся до свого улюбленого учня Івана та віддав йому на поруки свою Матір. «Як побачив Ісус матір та учня, що стояв тут, якого любив, то каже до матері: «Оце, жоно, твій син! Потім каже до учня: Оце мати твоя! І з тієї години той учень узяв її до себе» (Єв. Івана 19:26-27). Коли Ісус побачив Свою Матір, яка стояла біля хреста з апостолом Іваном, Його улюбленим учнем, Він передав опіку про Свою Матір Іванові. З того часу Іван узяв її до себе додому. У цьому вірші Ісус, найбільш співчутливий Син, забезпечує опіку для Своєї земної Матері після Його смерті. У Святому Письмі є багато прикладів ставлення до жінки. Ми розглянули один з них, який показав нам сам Христос.
Також виникають великі дебати у суспільстві, як має одягатися жінка до церкви. Давайте з вами поговоримо про те, чи можна жінці ходити до церкви у брюках. Насправді заборона носіння одягу протилежної статі міститься в Старому Завіті. «На жінці не повинно бути чоловічого одягу, і чоловік не повинен вдягатися в жіноче вбрання, бо мерзенний перед Господом Богом твоїм усякий, що робить це» (Втор. 22: 5). А апостол Павло, якщо і має на увазі щось подібне, то говорить не про одяг, а про зачіску і головний убір (1 Кор. 11; 4 – 15). Може, підставу для неприйняття брюк можна знайти в канонах Православної Церкви? 13-те правило Гангрського помісного собору гласить: «Якщо якась жінка, заради уявного подвижництва, одягнеться, і замість звичного жіночого одягу, одягнеться у чоловічий, нехай буде проклята». Це правило, як ми бачимо, викриває не одяг, а уявне подвижництво, захоплюючись яким, жінка перестає бути такою, якою її створив Бог.
Таким чином, про брюки як моделі одягу нічого не сказано ні в Старому, ні в Новому Завітах. Про брюки, і взагалі про одяг, нічого не говорять канонічні правила Православної Церкви. Нарешті, сам світ сприймає жіночі брюки як жіночий одяг. Зокрема, у Старому Заповіті люди того часу не мали в одязі поняття штанів, була різниця у довгих платтях та спідницях, були чоловічі або жіночі, а так звані штани – це були, як спідня одежа (на кшталт сучасних підштаників чи піжам, або довгих сорочок – тунік у сучасності). Тому говорити про різницю в одязі теж треба у рамках часу, країни, епохи, культури та національності. Більш того, у Церкві були випадки, коли жінки одягали дійсно чоловічий одяг, справжнісінький. Наприклад, свята блаженна Ксенія Петербурзька або старець Досифей київської Китаївської пустині, який виявився, як кажуть, переодягненою жінкою, що шукала чернечого подвигу і таким чином сховалася від рідних. Чи засуджувала їх Церква? Адже в обох випадках можна згадати правило Гангрського помісного собору, про який ішлося раніше. Але Церква замість засудження, навпаки, визнала їх святими, тому що ніколи не брала ні старозавітного, ні канонічного правил про одяг у зовнішньому сенсі як вимогу моди і стилю, але надавала їм духовного змісту. Як ми бачимо, підстав для заборони на жіночі брюки немає, отже, виганяти з храму дівчинку або жінку за те, що прийшла вона не в спідниці, а брюках, ніхто не стане.
Ще є один момент: чи повинна жінка покрити голову, коли йде до церкви? В 1 Коринтянам 11:3 Павло написав: «всякому чоловікові голова Христос, голова жінці чоловік». Він одразу продовжує вчення про статеве використання покриття: «Усякий чоловік, що молиться або пророкує, покривши голову, осоромлює голову свою. Усяка ж жінка, що молиться або пророкує, не покривши голови, осоромлює голову свою; одно ж бо воно й те саме, якби була й обголена саме, якби була й обголена». Але якщо жінка заздалегідь не планувала відвідати храм і не взяла з собою хустку, але хоче зайти помолитися, то не потрібно відмовлятися від цього через непокриту голову. «Храм – це простір для прояву християнської любові, а не для цькувань. Причиною подібного роду цькувань є нібито «всезнання», як себе поводити в храмі, а насправді – гординя та відсутність богословської освіти. Тож пам’ятаймо настанови Спасителя: «І як хочете, щоб робили вам люди, так і ви робіть їм» (Лк. 6: 31).
Згадки про жінок у церкві
Жінки як служниці Божі. У книзі Римлян святий апостол Павло згадує про Фебу, Пріску та Акілу, які служили разом з ним у церкві. Він також згадує про Фоеву, яка була служницею у церкві в Кенхреї. У 1 Коринтянам святий апостол Павло написав, що у Христі немає чоловіка чи жінки і що всі вони є однакові перед Богом.
Жінки як пророчиці. У Діях апостолів згадується про Прискулу, яка була пророчицею, а також про Філіпа з Єздраху, у якого чотири дочки були пророчицями. У Першому листі до Коринтян святий апостол Павло дає інструкції щодо того, як жінки мають проявляти свої духовні дари в церкві.
Жінки як учні Христа. В Євангелії від Луки згадується про Марію Магдалину, яка була однією з найближчих учениць Ісуса, а також про матір Марію, яка відіграла важливу роль у його житті та служінні.
Роль жінки в сім’ї. У Притчах та Псалмах згадується про важливу роль жінки в сім’ї, яка забезпечує затишок і гармонію. У Першому листі до Тимофія святий апостол Павло дає інструкції щодо того, як жінки мають поводитися у сім'ї та церкві.
