Один з оптинських старців говорив: «Саме блудна пристрасть дала пеклу найбільше жертв». І це зовсім не дивно, тому що ця пристрасть здатна захопити на свій гачок будь-яку людину, незважаючи на її стать, фізичний стан, вік, релігійні погляди. Щоб стати її полоненим, достатньо лише одного фривольного чи похітливого погляду, бездумного слова чи непристойної думки...
Святитель Макарій Великий говорить нам про блудні думки: «А якщо видимо утримуєш своє тіло від розтління і блуду, внутрішньо ж ти любодіяв і чинив блуд у помислах своїх, то перелюбник ти перед Богом, і не принесе тобі користі твоє дівоче тіло. Так якщо юнак, хитрістю звабивши дівчину, розбещує її, то мерзенною вона робиться нареченому своєму за любодійство, так і безтілесна душа, що вступає в спілкування зі змієм, що живе всередині, лукавим духом, блудить перед Богом. І написано, кожен, хто дивиться на жінку з пожадливістю, вже блудив з нею в своєму серці (Мт. 5:28)». Також наш Господь промовляє до нас у Євангелії: «Ви чули, що було сказано: Не чини перелюбу. А я кажу вам, що кожний, хто дивиться на жінку з пожаданням, той уже вчинив перелюб з нею в своїм серці» (Мт. 5:27-28).
В етимологічному значенні слово «пожадання» може вказувати на будь-яку сильну форму людського бажання. Християнське богослов'я дає цьому слову особливе значення – чуттєвого апетиту, який суперечить людській розсудливості. Апостол Павло порівнює його з бунтом «тіла» проти «духа». Цей бунт є наслідком первородного гріха, непослух творіння перед Творцем (Буття 3, 11). Пожадання привносить безлад у моральні якості людини і саме по собі ніби не є гріхом, але є поштовхом до його вчинення.
Разом з тим потрібно пам'ятати, що перехід від думок до дій може становити певні труднощі. Тому необхідно розуміти, маємо ми чи ні волю до вчинення гріха. «Хто дивиться на жінку, пристрасно бажаючи її, той вчинив перелюб у своєму серці» (Мт. 5:28). Крім того, уже вчинений гріх залучає всю людину, залишаючи на ній слід гріха. Таким чином, вчинок більше втягує в зло, ніж одне тільки бажання чи думка.
Наш Господь промовляє до нас у Євангелії: «Ви чули, що було сказано: Не чини перелюбу. А я кажу вам, що кожний, хто дивиться на жінку з пожаданням, той уже вчинив перелюб з нею в своїм серці» (Мт. 5:27-28).
Різні думки, фантазії, бажання можуть наздогнати нас несподівано, ще до того, як ми усвідомимо, що це може бути чи є гріхом. І навіть коли це усвідомлення у нас настає і ми намагаємося прогнати ці думки, вони знову повертаються. Візьмемо для порівняння інтернет-сайти, де дуже часто випливають реклами різного характеру і не завжди пристойного. Тоді ми або вимикаємо цю рекламу і шукаємо далі, що нам було потрібно, або занурюємося в те, що бачимо. Ось у цьому випадку мова йде про гріх. У своїй дискусії з фарисеями на тему, що є чистим і нечистим, Ісус показує, що людину нечистим робить те, що з неї виходить, а не те, що входить у неї: «Що ж виходить із уст, те походить із серця, і воно опоганює людину. Бо з серця виходять лихі думки, душогубства, перелюби, розпуста, крадіж, неправдиві засвідчення, богозневаги» (Мт. 15:18-19).
Також про це говорить нам Господь у Нагірній проповіді: «Заборона вбивати стосується також внутрішнього гніву, заборона перелюбу – хтивого погляду» (Мт 5: 22 і 28). Святий Августин теж каже нам про чистоту і нечистоту: «Є ті, хто утримується від злих вчинків, але не від поганих думок. Вони дбають про чистоту тіла, але не про дух». Святий наводить приклад: хтивий чоловік, безумовно, не лежить у ліжку з жаданою жінкою, але насправді робить це у дусі. Святий Єронім має подібну думку: «Цьому чоловікові не бракує волі до гріха, лише можливості».
Можемо говорити про те, що людина не має повного контролю над своїми думками, – це факт. Зауважте, що не всі думки однакові. У багатьох випадках можемо говорити не про думки в прямому розумінні цього слова, а про речі, можна сказати – несвідомі «думки», які проходять через нашу голову без нашої волі. Цей процес може спонукати до спокуси, але спокуса – це ще не гріх. Святий Августин чудово демонструє цю різницю: «Коли ми більше не відчуваємо просто тілесних бажань, але даємо повний дозвіл на нестримну пристрасть, до моменту, коли вже не можна зупинити це заборонене бажання». Тому гріховними або благородними можуть бути лише свідомі думки, які передбачають акт роздумів та мислення, прийняття цих думок та їх підсилення. Отже, ми повинні стати господарями наших власних думок.
Варто додати, що безлад у сфері наших думок, на жаль, вкладений у людську природу як залишок гріха, цей безлад думок забирає душевний мир та ясність. Тому нам потрібно з терпінням та рішучістю ставати господарями для самих себе, а значить, і для своїх бажань та думок.
Це надзвичайно складне і тривале завдання, яке вимагає наполегливості – аскетизму. На жаль, і саме слово, і практика, яку означає слово аскетизм, майже вийшли з ужитку. Але потреба в аскетизмі у світі, у якому багато похоті, різних емоцій, спонтанності речей, зараз нагальніша, ніж будь-коли раніше. Апостол Павло нам наголошує: «Наостанку, що тільки правдиве, що тільки чесне, що тільки праведне, що тільки чисте, що тільки любе, що тільки гідне хвали, коли яка чеснота, коли яка похвала, думайте про це!».
