Власним досвідом опанування соціальних мереж задля проповідування слова Божого поділився священник Денис Клюковський, настоятель храму Благовірних князів Бориса та Гліба у селі Романів Луцького району, в телепрограмі «Духовна абетка» на «12 каналі».
Де б не ходив, де б не їздив – усюди співав
Так про юного тоді ще Дениса говорили його батьки. І це було щось унікальне, ділиться спогадами панотець. Втративши у третьому класі тата, він з матір'ю із Житомирщини переїхав на Вінниччину. «Тоді й почав ставити собі запитання: хіба життя закінчилося? А що далі? І, мабуть, Господь у Своїй милості відкрив мені шлях до храму. Спочатку співав у хорі, а потім прислуговував у вівтарі… Любив і зараз люблю храм, вважаю, що храм і Господь мають бути головними у нашому житті».
Вищу духовну освіту отримав у Волинській православній богословській академії, потім одружився і висвятився. Його призначили настоятелем у село Романів. Сьогодні отець Денис ще й викладає в альма-матер.
Чи довіряє молодому священникові паства і як вдається справлятися з обов`язками?
Через свій вік, розповідає душпастир, часто доводиться відповідати на це запитання. Але відповідь він дає словами апостола Павла: «Господи, Господи, Ти не по сивині моїй будеш мене судити». Священнослужитель переконаний, що Всевишній у різний час відкривається людині, й у молодому віці вона може бути більш духовно освіченою і набагато ближчою до Бога, ніж у літах.
«Молоді священники, як запальнички, а люди – це свічки. Я це бачу на прикладі своєї громади: як подати вогонь, так і буде. Дякую Господу, вона у мене найкраща і підтримує мене у всьому. У нас завжди є вирішення питань, бо є розмова. Отже, ми чуємо один одного».
Особисте життя панотця і життя парафії в тік-току: звідки задум?
Очоливши парафію в Романові, розповідає о. Денис, одразу заглибився в історію села та цікаві факти про нього. «Мені захотілося показати цю перлину Волині – наш храм, збудований у 1896 році, що він є унікальною пам'яткою архітектури. Прикладом для мене став священник Максим Зак, який вів щоденник і прописував у ньому, як відбувалося життя громади за часів радянщини. Багато разів заходив у тік-ток і думав, а як би я зробив? І так з Божого благословення ми розпочали вести сторінку і маємо доволі багато підписників. Також маємо сторінки у фейсбуці та інстаграмі».
Чи є це своєрідною площадкою для проповідування слова Божого?
«Так! Особисто моя думка: якби Христос прийшов у наш час, то Його проповідь була б у соціальних мережах. XXI століття, світ не стоїть на місці, і Церква має бути з людьми. Так як ми Церква, відкрита до людей, то й маємо бути там, де вони є. Бо там, де вівці, там і пастир. Багато спілкувався з громадою, щоб вони розуміли, що їх будуть знімати, фотографувати, і якогось опору не було. Завжди кажу своїм парафіянам: нас не стане колись, а наші діти будуть це бачити, бо це наша з вами історія».
Чи зблизило священника і парафіян ведення сторінок у соцмережах?
«На проповідях часто кажу прихожанам: от як є родина кровна, так ми родина духовна, і маємо цікавитися один одним, бо це наше спільне», – розповідає панотець.
Він також пояснив, що молодь, підлітки не всі йдуть у храм. Але вони можуть побачити, як відбувається церковне життя їхньої громади в мобільному додаткові «Тік-ток». «Особливо дітям це подобається. Окрім того, що я веду свій блог, ще й стримінгую (веду потокове мовлення) у тік-току, зазвичай це о 22 годині щодня, зрідка буває в обід. І от коли діти приходять з батьками до храму, вони кажуть: “Отче, ми вас бачили, ми вам навіть подарунки кидали”. Це дуже надихає. Бо, можливо, саме в такий спосіб у маленькій душі щось і вдасться закласти, спонукати задуматися над окремими речами. Це дає мотивацію працювати ще більше».
Які теми обговорюються в потоках?
«Абсолютно різні. Церковне життя громади, устави, богослужіння – як вони відбуваються і якими бувають. Нещодавно ми розбирали, який у мене ладан. Бо як у кожного майстра є його інструмент, так у священника – це ладан. Говорили про першу частину Літургії – Проскомидію, яку канонічну підпорядкованість має наша Церква... Звичайно, є хейтери (ненависники), яким ти не подобаєшся, або вони представники іншої конфесії, або у них просто інша думка. Я завжди кажу, що все, що в нашому житті відбувається, воно стається або з попущення, або з благословення Божого. Якщо це з попущення Божого – воно довго не триватиме. А якщо це з благословення Божого, то звичайно, воно буде існувати довго».
Як справляєтеся з ненависниками?
«Спочатку нервувався і показував трішки свій характер. Але потім зрозумів, що це нічого не змінить. У всіх соцмережах, де обговорюється тема конфесійності, у коментарях є дискусії з неприємними і негарними словами. Але своїм парафіянам і глядачам раджу не зважати на це. Людина що захотіла написати, те й написала. Я лише запитую у таких писак: це вас так навчають робити? Що ми “якісь не такі”? Хіба Христос не чує нас? Господь усіх приймав... У Бога всі рівні. Він завжди показував любов. Можливо, ми десь і реагуємо нервово, але в основі завжди має бути та цитата, яку сказав Господь: “По тому пізнають усі, що ви учні Мої, як матимете любов між собою”».
Особливі молитви і Невсипущий Псалтир: у чому їхня сила?
Невсипущий Псалтир – це безперервна, довготривала молитва, яка, як каже святитель Василій Великий, є «вогненним стовпом до неба, яка єднає небо та землю». Інший преподобний, Ісаак Сирін, говорив, що легше молитися псалмами, бо вони і душу оздоровлюють, і тіло збагачують.
Першопочатківцем Невсипущого Псалтиря вважають святителя Олександра Константинопольського. Він був монахом і Господь сподобив його на заснування монастиря в Азії, на березі річки Євфрат, розповідає панотець. Монах хотів по-особливому послужити Господеві. Священнослужитель молився три роки і Творець йому відкрив: щоб у монастирі, де він був ігуменом, відбувалося безперервне славослів'я, безперервна молитва, яка б лунала до Господа. І, обговоривши це питання з братією своєю, по милості Божій святитель Олександр розподілив монахів на 24 варти, бо доба має 24 години. Кожна варта заміняла іншу й так відбувалася молитва з читанням Псалтиря. Звичайно, коли Літургія чи Всенічна, то молитва зупинялася.
Зазвичай ці молитви читають лише в монастирях під час Великого посту?
Не завжди, пояснює душпастир. Наприклад, якщо це великий монастир, то Невсипущий Псалтир може читатися увесь рік. Практику читання безперервної молитви у Великий піст підтримує Волинська православна богословська академія і третій рік поспіль вона лунатиме на парафії в Романові. Настоятель запропонував читання безперервної молитви, а люди її підтримали, з огляду на те, що відбулося повномасштабне вторгнення агресора на територію України і це призвело до великої біди й великої потреби у молитовному слові.
«Перший рік у нас молитва тривала 64 дні. Попереднього року продовжили, і цього року вже люди самі у мене запитували, чи будемо читати Невсипущий Псалтир. Бо це не просто молитва, а спілкування з Богом, яке єднає нас із нашим Творцем. Бо якщо ми у нашому земному житті не навчимося спілкуватися з Господом, як ми можемо хотіти бути з Ним у вічності? Тому це земне життя нам дане, щоб ми навчилися, відновили втрачений контакт, який через гріх загубили».
Як багато парафіян долучилися до читання молитви?
«Думаю, з кожної із сімей по одній-дві людини точно. Був такий випадок, що сім`я просила молитися за свого воїна, який 18 діб не виходив на зв'язок. Рідні 18 днів поспіль по 6 годин самі молилися і нарешті почули звістку, що їхній герой здоровий і неушкоджений. Коли в неділю вийшов після богослужіння до людей і сказав про це, присутні дуже раділи, а хтось і плакав, бо це був важкий період… Молимося всією громадою за тих, хто хворіє. Господь каже: “Все, що ви в молитві щиро попросите, вірте, що одержите. І там, де двоє чи троє зібрані в ім'я Моє, там Я посеред них”».
Як замовити читання Псалтиря, де це можна зробити?
Якщо це Волинська православна богословська академія, то читання Невсипущого Псалтиря можна замовити на території кафедрального собору: записки приймають як за здоров`я, так і за упокій. Можна звернутися у секретаріат академії, що на другому поверсі, або ж за номером телефону (0332) 723 212. Якщо це стосується громади села Романів, то треба зайти на будь-яку зі сторінок парафії у соцмережах і перейти на телеграм-канал, який підписано «Невсипущий псалтир 2024».
Священники рекомендують читати псалми вдома. Це вже не буде безперервна молитва, але як правильно це робити?
«Звичайно, так як і кожне ранкове чи вечірнє правило, пояснює душпастир, людина преображає себе тілесно, збирається з думками, читає початкові молитви і розгортає Псалтир. Він ділиться на кафізми, а кожна кафізма має три слави. Наприкінці кафізми є особливі тропарі та молитва. Людина це вичитує, скільки має на це бажання».
«Свято-Василівський монастир торік практикував читання Невсипущого Псалтиря парафіянами вдома. Добу поділили і кожна людина знала, з якої до якої години вона молиться. Ми повинні спілкуватися з Творцем. Коли себе змушуємо це робити, то святі отці кажуть, що це вже “якийсь подвиг”. А подвиг у церкві вважається великим вкладом у своє духовне життя».
У Великий піст віряни змушують себе не їсти ковбасу і сало. Священники наголошують, що це не головне, бо головне – духовне очищення. Що для Вас означає цей піст і як Ви готуєтеся?
«У Церкві є таке поняття як підготовчі неділі Великого посту. Читаються притчі з Євангелія – про митаря і фарисея, про блудного сина. Святі отці пояснюють, що прообразом дерева є сходинки посту, на які піднімався багатій, збирач податків Закхей. Коли він піднявся на дерево посту, то побачив Христа і Господь сказав йому: Закхею, злазь. Так і ми своїм бажанням маємо піднятися на дерево посту, щоб бачити Христа. Нам треба сказати Господові своє бажання, тому молитва має йти від серця, пронизуючи розум. Мусимо відкидати погані думки і концентруватися на духовному. І, звісно, не забуваймо про покаяння, до якого закликає нас Церква. «Метаноя» – слово з грецької мови – означає переміну свідомості, переміну життя. Ось це є основою посту, а не їжа. Один із преподобних отців дуже влучно сказав: якби піст полягав у їжі, то корови були б святими. Апостол Павло каже іншими словами: не те, що входить в уста людини оскверняє людину, а те, що виходить з її уст. Тому намагаймося вийти у своєрідний двобій із самим собою у Великий піст. Вийшовши із зони комфорту, нам краще буде себе побачити. Головна фраза посту: не їсти один одного.
Іноді кажуть, що священники точно правильно постять. Це так?
«У священника ті самі спокуси, тільки на ньому більше відповідальності, бо він знає, що не можна робити, але іноді робить. От і все. Але мені дуже подобається фраза: незнання законів не звільняє від відповідальності».
Після Великого посту ми святкуємо Пасху. Як визначають, на який день припадає свято Світлого Христового Воскресіння – Великдень?
Пасхалія у Православній церкві України залишається тією, якою була. У 325 році відбувся Перший Вселенський собор, на якому святі отці й учителі церкви суттєво вирішили і подали своєрідні вимоги до того, коли має бути Пасха. Чому це питання було порушено на Першому Вселенському соборі? Тому що перший розкол серед православних відбувся через те, що вони не змогли зійтися у питаннях календаря. Уявіть, 325-й рік і 2024-й рік – у нас це питання є дотепер і воно не закрито.
Вимоги щодо вирахування Великодня: весняне сонячне рівнодення, перша місячна повня, обов`язковий день – неділя, і щоб наш Великдень припадав після іудейської Пасхи, бо Христос воскрес після неї.
Весняне рівнодення цього року припадає на 20 березня. Повний місяць буде 25 березня. Тобто, якщо зважити на ці два пункти, то ми мали б у березні святкувати Пасху. Але юдейський Песах цього року випадає на 23 квітня, через те ми у травні святкуємо наш Великдень.
Ваша парафія вже готується до Великодня?
«Ні, ми готуємося до читання до Невсипущого Псалтиря. Я завжди кажу: не ставте питання календаря вище віри, не потрібно ставити Христа нижче календаря. Ми не святкуємо дату, а повинні святкувати подію. Ми маємо величати Христа воскреслого. Невсипущий Псалтир – це сукупність трьох видів молитов: величання, прохання, подяка. Треба духовне поставити вище, ніж земне. Щоб по-справжньому нам зустріти Воскреслого Христа, слід духовно народитися. Святі отці кажуть, що піст – це духовна весна, коли все розквітає, буяє і набуває яскравих барв. Ми не повинні втратити ось цей потенціал посту, а навпаки – змусити пережити всі ті події, які пропонує нам Церква, щоб радісно потім сказати: Христос воскрес! Воістину воскрес!»
Програма «Духовна абетка» – спільний проєкт «12 каналу» та єпархіальної телестудії «Собор». Ведуча Марія Вавринюк. Цей, а також усі інші випуски можна подивитися тут.
