Якщо в потрібний момент робити правильну справу, то Господь завжди допоможе. У цьому переконаний протоієрей Михайло Мельничук.
Настоятель парафій Мучениць Віри, Надії, Любові та Софії у Маневичах і Покрови Пресвятої Богородиці в с. Серхів Маневицького деканату (Камінь-Каширський р-н) взяв участь у телепрограмі «Духовна абетка» на «12 каналі».
Панотець розповів, що особисто волонтерить із 2014 року. А зараз активно з парафією проводить благодійні концерти та різноманітні заходи задля збору коштів на дрони для українських військовослужбовців: «Людей складно спонукати – йдемо співати. У наших парафіян багато з їхніх рідних на фронті. Але коли сказали: допоможімо нашим військовим, усі зібрані кошти скеруймо на придбання дронів, – люди одразу погодилися і не потрібно було нікого просити. Спочатку наколядували понад пів мільйона гривень. Колядники розуміли, задля чого вони це роблять, а ті, хто давали гроші, знали, на що їх дають».
Кожна зібрана копійка не так нищить ворога, як рятує життя українським військовим
Спочатку надзвичайно великих пожертв не було, пригадує панотець. «Ми ходили до простих людях, які жертвували із зарплати, з пенсії. Також кошти збирали підприємці та організації. Наприклад, у селі Серхів живе близько 400 осіб. Вони дали 100 тисяч на дрони. Кошти збирали і діти під час благодійного ярмарку в місцевій школі. Їм допомагали вчителі. Якщо розбити цю суму, то виходить, що кожен житель Серхова пожертвував 2,5 тисячі гривень. І разом – це велика сума. Люди довіряють настоятелю і вони знають, що кожна їхня копійка буде не так нищити ворога, як рятувати життя нашим військовим.
«Ми проводимо благодійні концерти. Дуже часто мені закидають, що ми з храму зробили концертний зал. І таким людям я кажу, що зате у нас ікони висять, а не портрети Януковича. (На деяких образках в МП зображали президента-втікача як великого жертводавця. – Прим. ред.) Помітив, що на заході України прийняло гарно вшанувати і провести в останню дорогу полеглих, відспівавши й організувавши відповідну процесію, сказати гарні слова. Це так! Але, найперше, треба рятувати живих, допомагати тим, хто в окопах. Тому для цього всі засоби хороші. Якщо це концерт у храмі, то ми поставили стільці, люди прийшли і слухали виконання богослужбових творів, пісень на релігійну тематику, псалмів. Там нічого світського не співалося. Лише духовні твори. Відповідно, робили і ярмарок на церковній території. Я навіть і гадки не мав, що ми зберемо так багато грошей. Ніколи ще такого не було, навіть коли будували храм. Я був шокований».
Навіть після концерту люди продовжували нести гроші…
Священнослужитель розповів, як 25 лютого провели благодійний концерт: «Орієнтувалися зібрати 70 тисяч. Думав, будуть невеличкі дрони і трохи більші, але після концерту сума замовлення перевищила 300 тисяч. Половину зібрали під час благодійного концерту. Ще 150 тисяч донесли окремі громадяни, які одразу жертвували навіть по 16 тисяч гривень. Колективи інших шкіл зібрали кошти. Долучилися працівники бібліотечної системи. Навіть один чоловік подзвонив і сказав, що у нього скоро день народження і він попередив своїх гостей, щоб несли гроші в подарунок на дрон. Тобто і після концерту люди продовжували нести гроші.
У цьому велика заслуга священника. Як вдається об'єднати людей?
«Ми всі є знаряддям у руках Божих. Можемо говорити дуже гарні проповіді, наводити гарні приклади, підшуковувати слова, що люди плакатимуть. Але якщо ми самі не будемо жити згідно зі своїми словами, марна проповідь наша. Найкраща проповідь священника – це його життя. Люди про свого священника знають усе. Я 25 років на своєму місці й парафіяни довірилися мені».
Як здобути і зберегти авторитет священнику перед громадою? «Всі ми маємо Закон Божий, маємо совість, яка записана в нашому серці. Якщо діємо по совісті, вона тебе винагороджує. А коли лукавимо, совість картає. У нас є Десять заповідей, які Мойсей зніс із Синайської гори. Там також нічого надзвичайного не написано, але живи згідно з тими заповідями і нічого не потрібно вигадувати».
Священник не може не бути волонтером
Волонтерством панотець займається з 2014 року. Найперша його поїздка була в сусідню область на військовий полігон, де хлопці проходили злагодження: «У мене тоді був бус, до якого доєднав причепа. У нього завантажили продуктів, бо постачання армії тоді та зараз вельми відрізняється. Ми привозили просту їжу і це було дуже потрібно. А в бус посадив жінок наших військовослужбовців. І в той час, коли я на польові кухні розвозив продукти, вони мали годину-дві поспілкуватися зі своїми чоловіками. Потім була Луганська область – Лисичанськ, Станиця Луганська».
Душпастир переконаний, що священник не може не бути волонтером, тут і доказів не потрібно. «Допомагати своїм ближнім – це наш обов’язок і завдання. Допомагати ближньому спасти свою душу, прийти до віри в Бога, пізнати свої гріхи. І так само, якщо є якась матеріальна потреба. Ми дуже часто збираємо на лікування тим, хто потерпів від стихійного лиха. Завдання священника – пасти вівці, а, отже, є моменти, коли треба відганяти вовків. Тому потрібні і дрони, і волонтерські поїздки. Не тільки завезти щось військовим, а безпосередньо бути біля своїх парафіян, – це дуже підносить дух бійців. І коли їдеш до них – зовсім мало часу на все, але побачитися, хоч кілька хвилин поговорити, обійнятися, сфотографуватися… Вони тоді безмежно щасливі».
Програма «Духовна абетка» – спільний проєкт «12 каналу» та єпархіальної телестудії «Собор». Ведуча Марія Вавринюк. Цей, а також усі інші випуски можна подивитися тут.
