Перенесення мощей святителя i чудотворця Миколая з м. Мир Лiкiйських в м. Бар (1087). Пророка Ісайї (VIII ст. до Р. Хр.). Мученика Христофора (бл. 250). Преподобного Шіо Мгвимського (VI, Груз.). Преподобного Йосифа Оптинського (1911)...
Чи може Бог вирішити мої проблеми?
На це запитання немає відповіді загальної для всіх і кожного. Як немає універсальних рецептів від усіх недуг усім хворим, так і в духовному житті, у стосунках людини з Богом немає однакової відповіді для всіх. Тільки шарлатан візьметься без обстеження, аналізів призначати лікування. За проблемами в кожного стоять свої причинно-наслідкові події, викликані якимись обставинами, а можливо, це якісь особисті переживання. А можливо, це проблема євангельського сліпонародженого, який ні сам не згрішив, ні батьки його? Можливо, це проблеми одержимості нечистими духами? Можливо, це проблема євангельського митаря? Тоді якого – з притчі про фарисея чи малого на зріст Закхея? І взагалі – чи це проблема насправді? Як бачимо, питання надто узагальнене, щоб говорити про це з конкретною людиною, безпосередньо, очі в очі.І все ж, чи може Бог вирішити мої проблеми? Як сказав Бернард Клервоський, французький богослов ХІ ст.: Бог створив людину за Своїм образом і подобою, а людина відплатила Йому тим самим. Ми собі «намалювали» Бога, «такого, Який нам потрібен», для вирішення наших проблем. І найлегше мені відповісти на питання «чи може Бог вирішити мої проблеми?» було б так: «Звичайно, може. Ви тільки моліться, постіться, кайтеся, ходіть до церкви (бажано до моєї)».
Але така постановка питання доволі примітивна і розглядає Творця як суб’єкт, що допомагає нам у потрібний час і в потрібному місці. А брат, кум, сват, друг, сусід може допомогти вирішити мої проблеми? Якісь так, а якісь – ні. І якщо ні, ну тоді точно пора до Бога. Це доволі утилітарне сприйняття і розуміння Всевишнього. Якщо ми говоримо про участь Господа в нашому житті, про вирішення наших проблем, то, думаю, варто осмислити це глибше.
Для тих, хто студіював середньовічну філософію, добре відомий схоластичний диспут і схоластичний прийом: чи здатен Бог створити такий камінь, який Сам не зміг би підняти? І певною мірою слід вважати, що такий «камінь» – це людина. Це людина, яку сотворив Бог, оскільки Він не може спасти людину всупереч її волі, всупереч її бажанню. Отже, людина стала «проблемою» для Бога. І сталось це не тому, що Господь цього хотів, і не внаслідок творення, а тому, що це був вибір самої людини, зокрема, наше гріхопадіння.
Повертаючись до поставленого питання, зроблю наголос на двох аспектах. Щастя, спокій, наш задовільний стан залежать не лише від речей, подій і обставин, із цим пов’язаних, а й від того, чи намагаємось ми самі, чи дозволяємо самі собі бути щасливими, спокійними, задоволеними, урівноваженими. Ми і ніхто інший можемо вирішити, що робить нас такими чи іншими. Кожен сам обирає, як ставитись до тієї чи іншої життєвої ситуації: як себе поводити, як на це реагувати, як її оцінювати. Зрештою, які робити висновки і який виносити досвід із життєвих криз. І, що не менш важливо, – як радіти успіхам. Тому перша й найважливіша моя порада – дякуйте Богу за дрібниці. Згодом ви почнете помічати, що у вашому житті блага і добра стає все більше, і навчитеся бути вдячними. А проблеми сприйматимуться інакше, хоча вони, безумовно, не зникнуть.
Класична церковна відповідь на запитання «Чому існують проблеми в нашому житті?» така: Бог дозволяє труднощам траплятися в нашому житті, щоб спрямувати нас на істинний шлях та щоб нас випробовувати. Пройшовши труднощі, кризи, ми загартовуємось.
Апостол Яків говорить: «Майте, брати мої, радість повну, коли впадаєте у всілякі випробування, знаючи, що досвід вашої віри дає терпеливість. А терпеливість нехай буде досконалою, щоб ви досконалі та бездоганні були і недостачі ні в чому не мали» (Як. 1:2–4).
Бог використовує наші труднощі для того, щоб виправити нас. Псалмоспівець Давид говорить: «Добре мені, що я мучений був, щоб навчитися заповідей Твоїх» (Пс. 118:71). Господь дозволяє, щоб труднощі траплялися в нашому житті, аби охоронити, зберегти, врятувати нас. Труднощі, як це не дивно, можуть бути благословенними, щоб оборонити нас від іще більших клопотів і неприємностей. Один раз обпікшись, ми боїмось вогню.
Бог дозволяє труднощам траплятися в нашому житті, щоб удосконалити нас. Апостол Павло говорить: «Хвалимося в утисках, знаючи, що утиски приносять терпеливість, а терпеливість – досвід, а досвід – надію. А надія не засоромить, бо любов Божа вилилась у наші серця Духом Святим, даним нам» (Рим. 5:3).
Бог та Його провидіння постійно діє у нашому житті, навіть тоді, коли ми цього не помічаємо. Він розмовляє з нами і чує нас навіть тоді, коли здається, що мовчить у відповідь на наші молитви і прохання.
Друге, що варто розуміти. «Я» (наша особистість) – це не стан, у якому ми знаходимось. Не ототожнюйте свій психоемоційний стан із собою, зі своїм «я», зі своєю особистістю. Це допоможе вам розпізнати і краще зрозуміти себе і навіть ближніх під впливом, а то й навіть гнітом емоцій, почуттів, настроїв, страстей і пристрастей. Відокремлюйте себе – і свої емоційні стани. Це допоможе краще проаналізувати: що то було, чому, що мене до цього спонукало, коли і в який момент щось вийшло з-під контролю. Те, що нам не подобається, в чому дорікає наша совість, віруючі називають гріхом. У гріхопадінні ми відчуваємо слабкість, а слабкість виникає перед загрозою чи дією насилля. «Я не хотів цього робити», «я не бажав цього, тому шкодую про вчинене», – часто можна почути від людей, які каються. Як бачимо, «я» не означає лише мій поганий вчинок чи почуття, емоції й настрій.
Отже, коли ми говоримо, чи може Бог вирішити наші проблеми, треба пам’ятати, що здебільшого наші проблеми є виключно проблемами нашого власного сприйняття життєвих обставин, стосунків, емоцій і настроїв.
Але розмірковуючи про життєві проблеми, я тут не торкаюся теми життєвої кризи чи трагедії, смерті, втрати близьких, важкої хвороби, вроджених патологій дітей, існування зла. Ці питання значно глибші, складніші й потребують окремої уваги.
- Предметно-тематичні рубрики
- Адміністративно-територіальні
- Єпархія
- Капеланська служба єпархії
- Кафедральний собор Святої Трійці в Луцьку
- Деканат монастирів
- Горохівський деканат
- Камінь-Каширський деканат
- Ківерецький деканат
- Луцький міський деканат
- Луцький районний деканат
- Маневицький деканат
- Ратнівський деканат
- Рожищанський деканат
- Старовижівський деканат
- Цуманський деканат
- Шацький деканат
- Волинська православна богословська академія
- Персоналії
- Михаїл (Зінкевич), митрополит
- Філарет (Денисенко), почесний Патріарх
- Александрук Анатолій, протоієрей
- Андрухів Дмитро, протоієрей
- Антонюк Віталій, протоієрей
- Арсеній (Качан), ієромонах
- Близнюк Юрій, протоієрей
- Бодак Роман, протоієрей
- Бонис Іван, протоієрей
- Бучак Михайло, протоієрей
- Вакін Володимир, протоієрей
- Вронський Олександр, священик
- Гринів Богдан, протоієрей
- Гуреєв Іван, священик
- Димитрій (Франків), ієромонах
- Зеленко Іван, протоієрей
- Кованський Артем, священик
- Константин (Марченко), архімандрит
- Лазука Микола, протоієрей
- Ледвовк Сергій, протоієрей
- Лехкобит Віталій, протоієрей
- Лівончук Сергій, священик
- Макарій (Дядюсь), ієромонах
- Мельничук Михайло, протоієрей
- Мицько Володимир, протоієрей
- Мовчанюк Андрій, протоієрей
- Нестор (Олексюк), ієромонах
- Никодим (Смілий), ієромонах
- Пушко Віктор, протоієрей
- Ротченков Андрій, священик
- Савчук Микола, священик
- Святополк (Канюка), ігумен
- Семенюк Іван, протоієрей
- Собко Віталій, протоієрей
- Хромяк Андрій, священик
- Цап Микола, протоієрей
- Цилюрик Ігор, протоієрей
- Черенюк Ярослав, священик
- Шняк Василь, протоієрей
- Коць Микола, архідиякон
- Анастасія (Заруденець), ігуменя
- Марія (Ігнатенко), ігуменя
- Гребенюк Віктор
- Савчук Лариса