Тиждень 2-й після Пасхи
Мучениці Гликерiї, дiви, i з нею Лаодикiя, сторожа в’язничного (бл. 117). Перенесення мощей преподобномученика Макарiя, архімандрита Канiвського, ігумена Пiнського, переяславського чудотворця (1688)...
Декана монастирів єпархії ігумена Константина (Марченка) піднесено до чину архімандрита. Обряд звершив митрополит Луцький і Волинський Михаїл за Божественною Літургією в кафедральному соборі Святої Трійці у неділю п’яту Великого посту.
Цю найвищу нагороду для чернечого духовенства благочинний волинських монахів і намісник монастиря Святителя Миколая Чудотворця в с. Жидичин Ківерецького деканату одержав із благословіння Патріарха Київського і всієї Руси-України Філарета.
Як повідомляє сайт Chernectvo.org, жидичинська обитель була архімандрією до її ліквідації в 1826 році. І от через 190 років цей статус відновився.
Архімандрит Константин народився 1980 року в Луцьку. З відзнакою закінчив Вище професійне училище № 2, навчався у Луцькому біотехнічному інституті при Міжнародному технічному університеті (факультет «Медичні апарати і препарати»), закінчив Волинську православну богословську академію. З 2004-го займався журналістською роботою у різних ЗМІ. Був головою Луцького молодіжного православного братства Преподобного Миколи Святоші, князя Луцького. У 2007 році зачислений до братії Жидичинського монастиря. 10 травня 2007-го владика Михаїл висвятив брата Константина на диякона, а 17 червня – на ієромонаха. З 1 грудня 2008 року він – намісник обителі в Жидичині (з невеликою перервою в 2011-му, коли тимчасово ніс послух у Києві, в Михайлівському Золотоверхому монастирі). 12 січня 2011 року призначений деканом монастирів єпархії. Проректором з виховної роботи ВПБА і викладачем гомілетики став 20 серпня 2011 року.
Архімандрит – титул очільників великих чоловічих монастирів. Якщо провести аналогію з білим духовенством (священиками-неченцями), цей чин – на рівні митрофорного протоієрея. Уперше титул архімандрита введено у Церкві в актах Ефеського собору 431 року. Спершу титул «архімандрит» уживався на позначення керівника всіх монастирів єпархії, обраного з-поміж місцевих ігуменів, згодом – як почесний сан для керівників найславетніших монастирів. У Давній Русі вперше цей титул зустрічається 1174 року, ним іменується Полікарп – ігумен Києво-Печерського монастиря. Сан архімандрита дається довічно. Відзнаки архімандрита: митра і, якщо є намісником монастиря, – посох.