Із проповіді митрополита Луцького і Волинського Михаїла, виголошеної 8 листопада, у 22-гу неділю після П'ятдесятниці, на завершення літургії під час храмового свята в соборі Великомученика Димитрія Солунського в Ковелі.Вшановуючи небесного покровителя сьогодні у цьому святому храмі, звичайно, ми згадуємо, в першу чергу, його життя, його подвиги, його страждання і наслідування його життєвих уроків нами. Є такий гарний вислів, який напевно, сьогодні нагадає і більш піднесе це свято: «Скажи, хто твій друг, і я скажу, хто ти». Що означає – «скажи, хто твій друг»? Це означає, що ти пам'ятаєш про цю людину, що ти спілкуєшся з цією людиною, молишся за цю людину. І звертаєшся за допомогою до цієї людини.
Й інший, супутній вислів: «Дружба – поняття цілодобове». Немає так, що я дружу тільки вдень; поняття дружби – цілодобове: серед ночі, рано, ввечері, подзвонити, чи запитати щось, чи якесь натхнення прийшло... І ти знаєш, що обов'язково до тебе будуть прихильні, запитають, чого потрібно, і виручать.
Ось і ми сьогодні серед наших друзів – земних і неземних, ходим в дружбі зі святим великомучеником Димитрієм. Бо, власне, ми прийшли на цей урочистий день до храму, який названий на честь його, згадуємо в богослужіннях про нього, згадуємо його життя, надихаємось від нього, спілкуємось з ним, звертаємось за допомогою до нього. Це ж дружба? Дружба. Но дружба зі святим! А якщо зі святим дружиш, то сам станеш святим. Кажуть: «Скажи, хто твій друг, – я скажу, хто ти». Якщо ви дружите зі святими, то й тим самі освячуєтесь. Адже ми спілкуємось, вшановуємо цих святих. І не треба боятись цього слова. Належне вшановування святині й святого – це не означає відсторонення чи тримання якоїсь певної дистанції. Це, навпаки, зближення і особливе пошанування. Якщо ми когось любим, ми ж не тримаєм дистанцію. Ми, навпаки, хочемо знаходитися щонайближче.
Ми найбільше, як християни, любим Бога і хочем до Бога йти. Приходим в храм – в Його храм, на честь Його святого, причащаємось Тіла і Крові Спасителя. Це означає, що хочем бути з ними: з ними дружити, з ними спілкуватися, від них набиратися, бо «з ким поведешся, того й наберешся». Якщо ти зі святими будеш дружити й спілкуватися, наберешся святості: святих, праведних вчинків, думок, орієнтиру. Орієнтиру – як жити згідно Священного Писання, жити освячено, жити свято.
Інколи ми чуєм: «святого життя людина», «пожила свято, праведно». Тому, що з тими спілкувалась! Тому сьогодні, коли обираєте друзів, то обирайте їх серед святих, тих, які близькі вам, до душі. Все остальне – це знайомі, а ось дружити треба зі святими. Бо з ким поведешся, того й наберешся.
Освячуючись самі, освячуємо тих, які поряд. Якщо ти когось любиш і хочеш настановити, то сам ставай кращим, бо поганий учень не може бути добрим учителем. Лише добрий учень стає добрим учителем. Якщо ви є добрими учнями церкви Христової, то ви будете добрими вчителями в цій церкві, добрими наставниками для своєї родини, для своєї сім'ї. Тому спочатку треба самим добре вчитися, вчитися духовної науки. Ось це освячення, спілкування зі святими – оце є наука. Наука через слово, наука через чуття і наука через розум, – коли ти сприймаєш усім своїм єством.
А що таке «бути посвяченим», а що таке «бути святим»? Ось ти це відчуваєш і розумієш, відповідно – так живеш. А якщо ти так живеш, то створюєш місце, на якому ти живеш, тоже освяченим, тому що ти освячуєш це все. Людина як вінець Божого творіння освячує цю територію, освячує це місце, цей дім. Ти це місце робиш приємним, наповненими благодатними дарами Святого Духа і ті, хто поряд, – щасливі.
Тому, коли ти освячуєш це місце, тоді інші стають святими поряд з тобою. Ти «спасися сам – і біля тебе спасуться тисячі». Тому сьогоднішнє свято наголошує нам не просто про Димитрія Солунського, людину, яка більше тисячі років тому жила, але освятила своїм життям, своїм єством, подвигом.
Сьогодні ще і ще раз, згадуючи святого великомученика, поміркуєм, а що він дав, яку їжу для роздумів дав. Про що я сьогодні подумав? Чого я сьогодні прийшов в цей храм: яку науку, яку користь? З яким станом душі ви покинете цей храм після богослужіння? Чим напитається ваш розум? Чим напитається ваша душа? Чим ви самі напитаєтесь і наскільки змінитесь, наскільки повернетесь до святості і святині? Наскільки сьогоднішня літургія вплинула на мене?
Є такий серед чернецтва вислів: «На службі був?» – «Був». – «Ти не був на службі». – «Ну як, я стояв на службі». – «Диявол вкрав твою літургію тому, що під час літургії ти літав з думками: “хто? де?”» Всю службу про щось думав, всю службу ти чимось займався, тільки не перебував в молитві, не перебував з Христом. Єдинодушно, в єдиній сутності ти не перебував у Євхаристії, навіть думкою, не то, що не причащався.
Тому нам, християнам, належить приймати Спасителя в себе. З Богом нічого тобі поганого не буде. Але якщо ми без Бога, то страхи хапають наш розум, наше серце і наші думки. Ми все боїмося, ми боїмося, ми боїмося будь-чого!
Взагалі природний страх це річ складна. От буває у вас: просто нападає страх, просто. Стаєш і боїшся, серце починає калататись, не знаєш чого: то тахікардія, то аритмія, тиск піднімається. Чого боїшся, не знаєш, хвороба така. Людина боїться, з чого це проявляється? Тому, що ти ні на кого не надієшся. В тебе немає глибини віри, яка в твоєму серці говорить: «Нічого не бійся, все буде добре». Бо коли ти з Христом, нічого не боїшся; відступаєш від Христа – починаєш все боятися… Якщо ти будеш мати віру в гірчичне зерно, скажеш горі: «Зрушся з місця» – і вона зрушиться.
Тому хай милосердний Господь в день святого великомученика Димитрія Солунського укріпить нас у вірі, надихне на втілення добрих справ, ми з допомогою віри і цих добрих справ досягнем не лише Царства Небесного, а й самі, подібно Димитрію Солунському, станемо прикладом, як правильно і праведно жити, для наших дітей і для наших родичів. Я бажаю вам ось цього руху вперед, великої віри і нічого не боятися тому, що ми завжди з Христом.
