Із проповіді митрополита Луцького і Волинського Михаїла в кафедральному соборі Святої Трійці 9 лютого, в неділю митаря і фарисея.
Сьогодні кожен із нас, слухаючи євангельське читання, може сказати: слава Богу, дочекався чергової можливості стати досконалим, бо нічого недосконалого не ввійде у Царство Небесне. [Адже це одна з підготовчих неділь до Великого посту.]
Піст – це не тортури, піст – це не приниження, піст – це сприятливий час для духовного вдосконалення. І ми можемо сказати, як той спортсмен, який іде на тренування: сьогодні, в цей день я знов якусь зроблю вправу і досягну якихось вищих результатів. Для чого ви ходите в спортзал? Щоби в чомусь бути досконалішим, укріпити м'язи. А духовне життя? На яку ви «секцію» записуєтеся в духовному житті? На секцію посників, на секцію мовчальників, на секцію… Можемо назвати багато напрямків нашої духовної боротьби. Сьогодні ось ця підготовча неділя – це запис твій на якусь секцію […]. Що ти хочеш досягнути протягом цього посту? А для того треба спочатку виявити, в чому ти собі не подобаєшся. Навіщо записуватися в секцію тих, хто багато читає молитви, якщо він і так читає, але об'їдається? Ти молися, щоб не об'їдатися. А ти молися, щоби не осуджувати. А ти молися, щоби примиритися. А ти молися, щоби ходити до храму.
Ми християни-теоретики чи християни-практики? Ми християни формою чи змістом? Ми християни по моді чи по сутності? От і запишіться в певну секцію [...]. Кожен день, кожен рік – це праця на дорозі нашого духовного вдосконалення. І не буває так, що ти зробив – і більше не треба робити. Ви ж не ходите в спортзал – сьогодні потренувався та й вистачить на цілий рік чи на все життя. Ходите постійно. Постійно за собою слідкуєте. То над бренним тілом ми працюємо, ми його глядимо, а над вічною душею нам немає часу, немає можливості, кажемо, попрацювати.
Звертати увагу треба, в першу чергу, на свої проблеми, як оцей митар: «Боже, будь милостивий до мене грішного». Він б'є себе в груди тому, що розуміє проблеми, які є в нього в житті. Це проблеми, які він створив сам і йому нема перед Богом чим хвалитися. [...] Ви що – з першого дня великі спортсмени, олімпійці? Скільки разів треба тренуватися, щоби щось досконало получилося? Багато разів, а два дні не походив на тренування – і вже скрипить усе, але все одно займаєшся, ходиш, прогинаєшся, м'язи розтягуєш, кардіологію вирівнюєш, прокачуєш усе, щоб воно там в тебе працювало.
Духовна, як і фізична праця має бути постійною. Тому в цю неділю митаря і фарисея всіх вас закликаю: запишіться в духовну секцію на період вашого Пасхального посту: в чому ви хочете бути досконалими. Не просто «я не їм ковбаси, не їм м'яса». Це не подвиг. Це все одно, що прийти в якийсь спорткомплекс, одягнути спортивний костюм підійти до снаряда і пофоткатися, щоб похвалитися своїм друзям, що ти в спортзалі. Повинна бути праця щоденна, цілодобова, 25 на 8, а не 24 на 7, – 25 на 8! Отоді вийдете духовно зрілими до дня святої Пасхи. Отоді станете досконалішими. Пам'ятайте: нічого недосконалого в Царство Небесне не може ввійти, не може. Не купим, ні по блату ні по якому, тільки працею своєю досягнем Царства Небесного.
