Тільки земним жертовним життям, глибокою вірою можна заслужити Царства Божого, а урівнятися зі статусом святого випадає лише тим, хто на вівтар поклав життя, не шкодуючи власного єства заради служіння законам Божим.
Такою була й Анастасія із Рима, яка в трилітньому віці залишилася сиротою. Шляхи Господні привели її до ігумені Софії, яка і взяла маленьку дівчинку на виховання до себе в невелику жіночу обитель. Творець нагородив юну послушницю надзвичайною красою, і слава про її вроду рознеслась по околиці. Але діва посвятила всю свою любов Небесному Нареченому. Почувши про красу Анастасії, нечестивий воєначальник Пров послав своїх слуг привезти її до нього. Насельниці монастиря, не відмикнувши головних воріт, утекли іншими з протилежного боку, залишивши Анастасію та ігуменю одних.
Увірвавшись на територію обителі, слуги завимагали у матінки Софії видати їм дівчину. Настоятелька відповіла їм: «Так, я з радістю віддам вам її, почекайте дві години, поки я її наряджу…»
Слуги думали, що Софія буде наряджати її мирським одягом, тому погодились. Але та завела діву в церкву і, поставивши її перед вівтарем, «наряджала» духовною одежею і настановою на важкі випробування й муки, які повинна достойно витерпіти, щоб стати навіки у Царстві Небесному.
Юна Анастасія покірливо вийшла назустріч озброєним воїнам. Язичник Пров, побачивши її молодість і красу, намагався спочатку лестощами спокусити її, змусити відмовитися од віри Христової. Свята твердо відповідала: «Мій Чоловік, моє багатство, життя і моя радість – Господь мій Ісус Христос, і страхом мук ти не відлучиш мене від Господа!»
Почалися жорстокі тортури. Анастасія мужньо переносила їх, славлячи й оспівуючи Творця. У люті кати відрізали їй язик. Народ, побачивши нелюдські знущання над святою, обурився, і правителі міста змушені були припинити тортури. Незабаром вони обезголовили мученицю. Тіло святої Анастасії було кинуто за містом на поживу диким звірам, але Бог не допустив наруги над мощами. Ігуменя Софія знайшла понівечене тіло преподобномучениці і з двома помічниками-християнами поховала його.
Волин. єпарх. відом. 2019. № 11 (180)
