Хто прислав покемонів?

Запитання: «У чому шкідливість комп’ютерних ігор? Запитую це також через ажіотаж із грою, яка зараз шириться світом, – “Покемон ґоу”, коли і малі й великі бігають містами і збирають тих дивних звірят?»

Сучасні відеоігри відкривають новий світ – світ «віртуальної (уявної) реальності». Суть його в тому, що людина занурюється в придуманий програмістом простір, схожий на справжній, і отримує можливість стати не тільки глядачем і стороннім спостерігачем, але й активним учасником, не тільки співпереживальником, але і творцем подій цього світу.

З точки зору сприйняття і переживання людини цей уявний світ настільки ж реальний, а силою переживань навіть і більше чуттєвий, ніж існуючий. Людина входить у новий, віртуальний світ, і її свідомість ніби відділяється від реального. Причому новий світ – не тільки мрій, але реальних переживань і вчинків.

Світ віртуальних реальностей зовсім не новий для людства. Людина – мрійник, у фантазіях вигадує собі неіснуюче, може настільки сильно увійти в нього, що воно стає його власним «я». Поступово вживаючись у цей вигаданий світ, люди перестають відокремлювати його від реального, змішують їх і одночасно живуть в тому і в іншому.

Покемони в масовій культурі відомі з 1997 року, завжди були популярні, та останнім часом найбільше. Щодо гри, яка зараз поширилась на всіх континентах, то кому вона приносить реальну користь? Напевно, тільки її творцям, оскільки після виходу релізу гри акції компанії «Нінтендо» виросли до 200 млн доларів! Що це дає людям, які в неї грають? Читав статтю про одного чоловіка, який залишив роботу, щоб мати більше вільного часу збирати покемонів. Також у пресі розповідається про людей, які вночі були пограбовані на вулиці через свою неуважність у пошуках рідкісних покемонів. Є сміливці, які відправляються на інші континенти, щоб зібрати всю колекцію цих кумедних звірят.

У частині відеоігор передбачено моральний вибір, та все-таки, на жаль, у світі віртуальної реальності немає місця Богові, але є місце дияволу. Бо ж людина не бореться там зі своїми пристрастями, а цілком віддається їм, занурюється в них. (Звичайно ж, ми не маємо на увазі відеоігри-симулятори, за якими вчаться пілоти, машиністи, військовики, космонавти).

Преподобний Ніл Синайський сказав: «У тому й полягає вся боротьба душі, щоб не віддалити розум від Бога, не зупинятися й не погоджуватися з нечистими помислами і не звертати уваги на те, що зображує в серці цей вартий всякого осуду древній смертоносець – диявол».

Захоплення електронними іграми, зокрема відеоіграми, особливо шкідливі для дітей. Дитина годинами просиджує перед дисплеєм, як правило, мало читає, її інтереси звужуються до розмірів екрана. Пам’ять у таких дітей слабшає, вони починають гірше вчитися, стають млявими, без­ініціативними. Часто порушується сон: погано засинають, нерідко сняться кошмари.

Діти сидять біля ігрових платформ, зокрема персональних комп’ютерів, і воюють із монстрами, яких треба вбивати або від яких треба рятуватися. Можна порівняти вплив цих ігор на мозок дітей із впливом наркотиків. Навіть так звані розумні ігри не стільки розвивають інтелект, скільки закабаляють його. Вони розвивають лише ті сторони інтелекту, які в житті виявляються малозначними, оскільки ці ігри завжди поміщають людину в дуже спрощений світ, регульований декількома чітко сформульованими правилами, в той час як навколишній справжній світ ні в який кінцевий набір правил втиснутий бути не може. Ці ігри не розвивають творчу інтуїцію.

Але найнебезпечніше – це те, що деякі комп’ютерні ігри вбивають у дітях духовність і в ряді випадків схиляють згодом до окультних занять.

Тому світ віртуальної реальності віддаляє людину від Бога, кидаючи у світ хибних насолод, світ вигаданий, який належить бісам.

Бажаєте одержати відповідь православного богослова на Ваші запитання?
Звертайтесь до редакції: 43025 Луцьк, Градний узвіз, 1; (0332) 72-21-82; [email protected]

Волин. єпарх. відом. – 2016. – № 9 (142)