6 листопада – священномученика Павла, архієпископа Константинопольського
Віталій КЛІМЧУК
Павло I, або Павло Константинопольський, – предстоятель Константинопольської церкви у 337–350 роках, відомий також як Павло Сповідник.
Святий походив із міста Солуня (Салоніки). Був писарем царгородського патріарха Олександра, а потім дияконом. Після смерті владики Олександра висвячений на єпископа і став його наступником.
На соборі, який обирав нового предстоятеля, було багато єретиків-аріан. Вони повстали проти обрання Павла, але православних виявилася більшість. Імператор Констанцій, що царював над східною частиною Римської імперії, був аріанином. Під час виборів його не було в Константинополі. Після повернення він скликав новий собор, який незаконно оголосив поваленим святителя Павла, тож імператор вигнав його зі столиці. На місце православного звели аріанина Євсевія Никомидійського. Патріарх Павло пішов у Рим, де знайшов притулок з іншими православними єпископами-вигнанцями.
Недовго керував церквою і Євсевій. Коли він помер, Павло повернувся до Царгорода. Його з любов’ю зустріла паства. Але Констанцій удруге вигнав угодника, і йому довелося повернутися до Рима. Імператор Констант написав своєму східному співправителеві Констанцію грізного листа. Погрози подіяли, і святителя Павла повернули на патріарший престол.
Проте незабаром благочестивого римського імператора Костанта, захисника православних, було вбито під час палацового перевороту. Патріарха Павла знову вигнали з Царгорода і відправили на заслання до Вірменії, у місто Кукуз, де він прийняв мученицьку смерть: під час Літургії до храму ввірвались аріани і задушили святого його ж омофором. Сталося це 350 року.
А в 381-му році святий цар Феодосій Великий урочисто переніс мощі Павла Сповідника з Кукуза до Константинополя. 1326 року їх перенесено до Венеції.
Волин. єпарх. відом. 2023. № 11 (228)
