Старовинна дерев’яна церква Архістратига Михаїла Православної церкви України в селі Омельне Ківерцівської громади Луцького району в радянські часи стала осередком комуністичної антирелігійної пропаганди. У стінах храму проповідували атеїзм, та не змогли вбити віру. Церква пережила роки забуття й у 1991-му знову відчинила двері для вірян. Зберігся старовинний іконостас і хрести на банях. Нині тут лунає молитва, а громада дбає про збереження святині, яка вже 250 років є духовним осередком села.
Парторг упав зі дзвіниці й зламав ногу
У центрі волинського села Омельне стоїть старовинний храм, який пам’ятає часи воєн та суспільних потрясінь. За історичними описами, Свято-Михайлівську церкву в Омельному збудували 1776 року за кошти місцевого шляхтича Велігорського та парафіян. Поруч із храмом розташована дерев’яна дзвіниця, яка утворює цілісний архітектурний ансамбль. Упродовж століть церква була не лише місцем молитви, а й осередком громадського життя. Тут хрестили немовлят, вінчали молодят, проводжали померлих в останню путь. Її історія тісно переплелася з долями місцевих родин.
У хрущовські часи, коли радянська влада запекло воювала з релігією й усім обіцяла комуністичний рай, взялися за храм в Омельному. Як у 1950-х в селі закривали церкву, мені колись розповідала місцева жителька Параска Карп’юк, нині покійна. За її словами, комуністи з їхнього колгоспу, який тоді називався «Більшовик», збиралися зробити у храмі склад, але селяни стали на вході й не пустили їх. То ті дошками забили двері й повісили великий замок. Парторг хотів зняти дзвони, для чого посилав хлопців на дзвіницю. Коли ті відмовилися, то він сам поліз і зламав ногу. Видно, активісти злякалися, бо ніхто більше дзвонів не чіпав. Церкву в селі закрили й зняли з реєстрації, хоча сама споруда є пам’яткою архітектури. Храм стояв зачиненим до 1980-х років.
У жовтні 1983 року комуністи відкрили в церкві… музей атеїзму. Розповідь про цю «історичну» подію я знайшов у тодішній пресі – в Ківерцівській районній газеті «Ленінським шляхом» і навіть у республіканській «Сільські вісті». Там сказано, що в музеї в селі Макаревичі (так називалося Омельне з 1958-го до 1992-го на честь комуніста Дмитра Макаревича) «понад 300 експонатів і вісім розділів, що допомагає відвідувачам подолати релігійні пережитки у розвинутому соціалістичному суспільстві. Далі йдеться про те, що музей став центром виховання трудящих, а до роботи активно залучають учнів. У місцевій восьмирічній школі працює гурток юних атеїстів, а його учасники одночасно є екскурсоводами музею». Цікавий був час – людей приводили в церкву і розповідали, що Бога немає, а його придумали затуркані та неграмотні люди.
Поруч із мавпами та вождями – іконостас
– Попід стінами, пофарбованими салатовою фарбою, стояли стенди, – розповідає староста села Омельне Василь Зінчук, який тоді був школярем. – Все було, як колись у радянському підручнику з історії писали про походження та розвиток людства: від тварини до людини. На стінах – плакати з мавпами, далі первіснообщинний лад, феодалізм, капіталізм, а завершували експозицію комуністичні лідери та портрети передовиків соціалістичного змагання нашого колгоспу. Але найцікавіше, що ніхто не чіпав старовинного іконостаса і на самій церкві залишилися хрести. Ось таке поєднання комуністичного і Божого.
Щоправда, проіснував той музей недовго – поки не розвалився «союз нерушимий». У 1991 році група сільських активістів добилася відкриття старовинного храму. І у Свято-Михайлівській церкві в Омельному знову відновилася служба Божа й зазвучала молитва.
Вже майже 20 літ настоятелем храму служить Василь Довбуш. Заходимо разом з отцем Василем у церкву. Не знаю, як словами передати відчуття Божої благодаті: відразу стало легко й спокійно на душі, ніби розвиднилося в очах. Це ж тут молилося десять поколінь місцевих селян! Господь чув людські прохання і зберіг для їхніх нащадків цю старовинну святиню, яка восьмого листопада в день Святого Архистратига Михаїла відзначила 250-річний ювілей. На храмове свято архієрейське богослужіння провів митрополит Луцький і Волинський владика Михаїл.
