
Вівторок
Преподобномученика i сповідника Стефана Нового (767). Мученика Іринарха i святих семи жон (303). Мучеників Стефана, Василiя, Григорiя, iншого Григорiя, Йоана та багатьох iнших (VIII)...
У багатьох місцях Святого Письма йдеться про світ ангельський, і в Символі віри Господь Бог зветься Творцем «усього видимого і невидимого».
У перші віки християнства були неодноразові спроби описати і «класифікувати» цей невидимий, ангельський світ. Найкраще це зроблено у VI ст. в трактаті «Про небесну ієрархію», приписуваному св. Діонисієві Ареопагіту. У цьому творі дев’ять сонмів ангельських, згаданих у Біблії в різних місцях і різній послідовності, розміщено у три ряди по три лики в кожному: нижчий ряд – янголи, архангели, начала; середній ряд – власті, сили, господствія; вищий ряд – престоли, херувими, серафими. (Тепер зрозуміло, чому Діва Марія «чесніша від херувимів і без порівняння славніша за серафимів»). Кожен із цих розрядів небожителів має свої обов’язки щодо світу і стоїть на різній відстані від Всевишнього.
Деяких із серафимів ми знаємо на ім’я: із Біблії (Михаїл, що давньоєврейською значить «хто рівний Богові?», Гавриїл – «сила Божа», Рафаїл – «поміч Божа», Уриїл – «сяйво Боже», Салафіїл – «молитва до Бога») та з Передання (Єгудиїл – «хвала Божа», Варахиїл – «благословення Боже»).
Над усіма насельниками Неба, а їх безліч, – Михаїл є архістратигом, тобто полководцем небесного воїнства.
Тож, цього дня маємо особливу нагоду просити й у свого янгола-охоронця, й у всієї світлої раті: «Усі безплотні сили небесні, моліть Бога за нас!»