Ярополк Ізяславович, у святому Хрещенні Петро, був онуком Ярослава Мудрого, правнуком рівноапостольного Володимира. Точний час його народження невідомий, вважають, що не пізніше 50-х рр. XI ст. Відрізнявся смиренням, лагідністю, некорисливістю та благочестям.
Він розділив сумну долю свого батька, великого князя Київського Ізяслава, вигнаного братами з Києва. Однак у 1078 р. князеві Ізяславу було повернено великокнязівський престол, а Ярополк отримав Вишгород. Після смерті батька йому дано в спадок місто Володимир-Волинський, звідки його намагалися вигнати суперники Ростиславичі. На шляху з Володимира до Звенигорода Галицького Ярополка підступно вбили. Убивця, ймовірно, був підкуплений Ростиславичами.
Тіло Ярополка перенесли до Києва і 5 грудня поховали у церкві Святого Петра, яку він сам почав будувати. Багато церковних пам’яток, починаючи з літопису преподобного Нестора, свідчать, що убитий благовірний князь Ярополк шанувався в числі святих угодників Божих.
