Преподобного Іларiона Нового, ігумена Пелiкiтського (бл. 754). Преподобного Стефана Чудотворця, сповідника, ігумена Триглiйського (бл. 815). Преподобномученика Євстратiя Печерського, в Ближнiх печерах (1097)...
Він кличе нас до праці над собою
Сумною інколи буває правда нашого життя. Відкривши для себе світ віри, знайшовши в своєму серці дивну теплоту – порив до Бога, ми починаємо жити християнським життям. Його натхненність на початках вражає. І ніби все розуміємо, усім чистим та святим захоплюємось. Але в момент, коли дія Божественної благодаті в нас слабшає, – а допущено це ради нашого духовного росту – ми розбиваємось об власну неспроможність жити для Бога так, як хотілось би, як ми собі, в ейфорії першої любові, надумали. Не розуміючи попервах, а що ж відбувається, ловимо себе на речах, які нас насторожують: ми не так жадібно читаємо Святе Письмо і твори отців Церкви, як робили це ще вчора; з часом доходимо до абсурду і розуміємо, що взагалі не хочемо читати нічого «нагружаючого». Ловимо себе на тому, що така жадана нам учора коротка служба сьогодні стала якоюсь сухою і довшою, ніж зазвичай, і потрошки починає бути нам обтяжливою. При цьому, непомітно навіть для свого ж здорового глузду, шукаємо «достойну» причину, щоб у цю неділю не піти до храму, – стомилися як-не-як за тиждень… Стаємо на молитву вдома, але і тут зустрічаємось не з трепетною присутністю Живого Бога, а з цілим роєм думок, які гулом і хаотичністю народжують у серці гірку зневіру (саме таким є стан, коли ми в чомусь або ж у комусь зневірюємося, – стан гіркоти!). Разом з цим приходить відчуття, що ми говоримо самі з собою і нас ніхто не чує…
Маючи так мало досвіду в духовній боротьбі, а заразом з цим чималий запас самолюбства (яке хоче бачити себе успішним, навіть у набутті чеснот), ми розбиваємось об сумну дійсність. Часто, доведені до певного відчаю, – залишаємо молитву або ставимось до неї неналежно (не як до важливої спасительної дії, а як до чергового придатку чи дрес-коду нашого «духовного» життя).
Слава Богу, в такі моменти наш розум починає підказувати
нам, що такий стан речей неправильний. Тоді народжується бажання виправитись,
але так само розуміємо, що це вище за наші сили. Ось це і є момент, який гарно
змалював Силуан Афонський: «тримай свій ум в пеклі, але не впадай у відчай».
Тобто правда твого життя, те, що ти бачиш у собі, – жахливо, але це не привід
для відчаю. Це момент, коли народжується в тобі справжнє смирення. Стан, коли ти
хочеш спастися, при цьому бачиш свою запущеність і неспроможність зробити хоч би
щось. І тоді ти волаєш до Бога… І тоді приходить Його допомога. Все, чого Він
чекає від нас, – ПОСТІЙНОСТІ! Нам бракує постійності. Постійності у читанні,
навіть коли не хочеться; постійності в ходінні до храму, навіть коли важко
фізично там знаходитись; постійності в молитві… Нехай молитва ще розсіяна. Це не
привід не молитись. Господь, послабивши дію Своєї благодаті, зовсім не хоче нас
принизити, ткнути носом у нашу непридатність. Він кличе нас до праці над
собою…
- Предметно-тематичні рубрики
- Адміністративно-територіальні
- Єпархія
- Капеланська служба єпархії
- Кафедральний собор Святої Трійці в Луцьку
- Деканат монастирів
- Горохівський деканат
- Камінь-Каширський деканат
- Ківерецький деканат
- Луцький міський деканат
- Луцький районний деканат
- Маневицький деканат
- Ратнівський деканат
- Рожищанський деканат
- Старовижівський деканат
- Цуманський деканат
- Шацький деканат
- Волинська православна богословська академія
- Персоналії
- Михаїл (Зінкевич), митрополит
- Філарет (Денисенко), почесний Патріарх
- Александрук Анатолій, протоієрей
- Андрухів Дмитро, протоієрей
- Антонюк Віталій, протоієрей
- Арсеній (Качан), ієромонах
- Близнюк Юрій, протоієрей
- Бодак Роман, протоієрей
- Бонис Іван, протоієрей
- Бучак Михайло, протоієрей
- Вакін Володимир, протоієрей
- Вронський Олександр, священик
- Гринів Богдан, протоієрей
- Гуреєв Іван, священик
- Димитрій (Франків), ієромонах
- Зеленко Іван, протоієрей
- Кованський Артем, священик
- Константин (Марченко), архімандрит
- Лазука Микола, протоієрей
- Ледвовк Сергій, протоієрей
- Лехкобит Віталій, протоієрей
- Лівончук Сергій, священик
- Макарій (Дядюсь), ієромонах
- Мельничук Михайло, протоієрей
- Мицько Володимир, протоієрей
- Мовчанюк Андрій, протоієрей
- Нестор (Олексюк), ієромонах
- Никодим (Смілий), ієромонах
- Пушко Віктор, протоієрей
- Савчук Микола, священик
- Святополк (Канюка), ігумен
- Семенюк Іван, протоієрей
- Собко Віталій, протоієрей
- Хромяк Андрій, священик
- Цап Микола, протоієрей
- Цилюрик Ігор, протоієрей
- Черенюк Ярослав, священик
- Шняк Василь, протоієрей
- Коць Микола, архідиякон
- Анастасія (Заруденець), ігуменя
- Марія (Ігнатенко), ігуменя
- Гребенюк Віктор
- Савчук Лариса