Макарій народився в селищі Птинапор у Нижньому Єгипті. Господь нагородив угодника Свого довгим життям, але пам’ять про смерть постійно була з ним, спонукаючи до подвигів молитви і покаяння.
Після смерті батьків преподобний Макарій (Макарій – з грецької означає блаженний) роздав залишене майно на поминання батьків і став старанно молитися, щоб Господь показав йому наставника на шляху спасіння. Творець дав йому такого наставника в особі досвідченого старця-ченця, що жив у пустелі, неподалік від селища. Старець прийняв юнака з любов’ю, настановив його в духовній науці бдіння, посту і молитви та навчив рукоділля – плетення корзин. Побудувавши окрему келію неподалік від своєї, старець розташував у ній ученика.
Та якось преподобний пішов з тих місць і переселився на Нітрійську гору у Фаранській пустелі. Проживши три роки в пустелі, він пішов до преподобного Антонія Великого, отця єгипетського чернецтва, про котрого знав ще живучи в миру і горів бажанням його бачити. Авва Антоній з любов’ю прийняв Макарія, котрий став його відданим послідовником. З ним преподобний Макарій жив довгий час, а потім за порадою святого авви пішов у монастир і там настільки засяяв подвигами, що його стали називати юнаком-старцем: ледь досягши тридцятилітнього віку, він показав себе досвідченим, зрілим ченцем.
Багато зцілень звершив преподобний Макарій, із різних місць до нього приходили люди за допомогою, порадою, просячи його молитов. Усе це порушувало усамітнення святого, тому він викопав під своєю келією глибоку печеру і віддалявся туди. За його молитвами Господь навіть воскрешав померлих. Незважаючи на таку висоту досягнутого уподібнення Богу, він продовжував зберігати надзвичайне смирення.
У роки царювання імператора Валента, єретика-аріанина (364–378 рр.), преподобний Макарій Великий разом із преподобним Макарієм Олександрійським піддався переслідуванню зі сторони аріанського єпископа Луки. Обох старців схопили і, посадивши на корабель, відвезли на острів, де жили язичники. Там, за молитвами святих, отримала зцілення дочка жерця, після чого сам жрець і всі жителі острова прийняли святе Хрещення. Дізнавшись про те, що сталося, аріанський єпископ засоромився і дозволив старцям повернутись.
Молитва преподобного Макарія багатьох спасала в небезпечних обставинах життя і зберігала від бід і спокус. Його милосердя було настільки великим, що про нього говорили: «Як Бог покриває світ, так і авва Макарій покриває провини, котрі він, і бачачи, ніби не бачив, і чуючи, ніби не чув».
Святий дожив до 97 років. Незадовго до упокоєння йому явились преподобні Антоній та Пахомій, що сповістили радісну звістку про близький перехід його в блаженні небесні оселі. Давши настанови своїм ученикам і благословивши їх, Макарій попрощався зо всіма і спочив зі словами: «В руки Твої, Господи, віддаю дух мій».
