«Христос воскрес! – Воістину воскрес!». Ці слова неодноразово лунають під час Пасхального Богослужіння та у вітаннях один до одного. Вони, напевно, найточніше висловлюють ту невимовну радість, яку переживає кожен свідомий християнин, згадуючи Воскресіння Христове та його величезне значення для нашого спасіння. Ще виразніше цей зміст розкривається у спеціальній великодній молитві – тропарі «Христос воскрес із мертвих, смертю смерть подолав і тим, що в гробах, – життя дарував».
Відкупивши людство від гріха й прокляття через хресні страждання та смерть, Спаситель третього дня воскрес, перемігши смерть і пекло. Святий апостол Павло писав, що Христос викупив нас від клятви Закону, ставши за нас клятвою, бо написано: «Проклятий кожен, хто висить на древі».
Спаситель світу Сам приніс Себе в жертву за гріхи світу. А про Воскресіння цей же апостол пише: «Христос воскрес із мертвих, первенець серед померлих, бо як в Адамі всі вмирають, так і в Христі всі оживуть». З Адамовим гріхопадінням у світ прийшов гріх і закон смерті. Христос, здійснивши викуплення роду людського, переміг пекло і смерть. Саме тому в одному з пасхальних піснеспівів ми чуємо: «Хоч і до гробу зійшов Ти, Безсмертний, але пекельну здолав Ти силу». І під час пасхальної служби, як і за Богослужіннями Страждального тижня, ми вкотре згадуємо про ті доленосні події тисячолітньої давності.
У Пасхальні дні до храмів зазвичай приходить багато людей. Під час світозарних відправ кожен вірний відчуває і радість, і піднесення. Але разом із тим ми мусимо усвідомлювати, що спасіння – не магічна дія. Кожен із нас чинить вибір: або йти за Христом, або відкинути Його; або бути в Церкві, або відкинути чи відпасти від неї; або будувати життя згідно з Божими Заповідями, або ж лише устами визнавати Господа. І тому, коли у храмах так людно, коли навіть ті, хто лише формально належить до Церкви, – теж ідуть на Богослужіння, бодай навіть раз на рік, – тоді згадуються чудові молитовні слова: «Ісусе воскреслий, воскреси душі наші!» І дай, Боже, кожному з нас не загубити цю віру Христову, не зійти зі шляху спасіння, який вказує нам наша мати – Православна Церква. А тим, хто ще не знає Бога, прийти до Нього. Адже чи будемо ми із Христом у вічності – залежить від кожного з нас.
