«І навів Господь Бог на чоловіка міцний сон; і, коли він заснув, узяв одне з ребер його, і закрив те місце плоттю. І створив Господь Бог з ребра, яке взяв у чоловіка, жінку, і привів її до чоловіка» (Бут. 2:21–22)
«І навів Господь Бог на чоловіка міцний сон…». Про те, що сон, наведений Богом на Адама (по-єврейськи – тардема), не був звичайним і природним, а натхненним і екстатичним, говорить як контекст мови, так і біблійне вживання цього слова (Бут. 15: 12; 1 Цар. 26: 12; Іс. 29: 10).
«І створив Господь Бог з ребра, яке взяв у чоловіка, жінку…». Ця біблійна деталь багатьом здається спокусливою і на її підставі одні всю цю розповідь про творіння жінки вважають вигадкою (раціоналісти), інші тлумачать алегорично (навіть деякі з отців і вчителів Церкви). Але сам характер цієї біблійної оповіді, що відзначає з такою ретельністю його деталі, вважаємо, виключає можливість алегорії. Що ж до посилання на нібито очевидну неймовірність і неприродність цього процесу, то там, де йдеться не про звичайне явище, а чудесну, надприродну подію, воно, щонайменше, недоречне. Початок людства був екстраординарною епохою. Духовний зміст цієї оповіді розкривається в кількох місцях Священного Писання (Тим. 2:11–13; Еф. 5:25–26), а саме, що факт єдності природи чоловіка й жінки, а через це і всього людства, – основа їхньої спільної прихильності й характеру їх взаємин.
Однак варто зазначити, що відомий біблеїст Д. Щедровицький пише: «…Давньоєврейське слово “цела” означає не тільки ребро, а й деякий аспект, деяку грань людини, в даному разі – її емоційну сторону, що знайшла особливе вираження саме у жінці… Крім того, створення “із ребра” говорить про схильність жінки до “життя серця”, сердечних переживань, і про те, що вона, подібно до ребра, повинна захищати, берегти від зла і тривог серце мужчини».
Але для чого Бог створив дружину з Адамового ребра? На це питання нам дає відповідь преподобний Феодорит Кирський: «Творець природи благоволив обидві статі привести в однодумність; для цього Адама створив із землі, а дружину привів [у світ] від Адама, щоб і показати схожість єства, і вкласти в них якусь природну прихильність один до одного. Якщо ж, коли і таким чином створені, чоловіки сваряться з жінками і жінки з чоловіками, то чого не робили б, якби Бог жінку створив з чогось іншого? А тому Премудрий і розділив, і знову поєднав; тому що шлюб в єдино сполучає обидві статі. Бо сказано: “…і стануть [два] однією плоттю” (Бут. 2:24). А що це є справедливо, свідчить наслідок: бо в шлюбному співжитті від обох виростає один плід, одним засіяний, іншою живлений, а довершений же Творителем природи».
