Ікона «Христос – Виноградна Лоза»
Світлана ВАСИЛЕВСЬКА, провідний науковий співробітник Музею волинської ікони
Христос – Виноградна Лоза. 1747 р. Дерево, левкас, темпера, олія, гравіювання, сріблення. Походить із церкви Святої Трійці с. Лучиці Луцького району. Реставрована Л. Обухович у реставраційній майстерні Волинського краєзнавчого музею.
Євхаристична тема була надзвичайно популярною в українському іконописі XVIII ст. і втілювалася у різних символічно-алегоричних варіаціях. Іконографія образу «Христос – Виноградна Лоза» символічно трактує таїнство Причастя і зримо ілюструє момент своєрідного містичного перетворення крові Христа у виноградне вино, яке використовується під час Євхаристії (грец. – дарування блага; перетворення).
Композиція стосується слів Ісуса, сказаних апостолам на Тайній вечері: «...Віднині не буду пити від цього плоду виноградного до того дня, коли питиму з вами його новим у Царстві Отця Мого» (Мф. 26:29; Мр.14:25, Лк. 22:18). У Святому Письмі виноград і виноградне вино згадуються неодноразово. Виноградник – Царство Небесне, «подібне до господаря дому, який вийшов рано-вранці наймати робітників для свого виноградника» (Мф. 20:1). Невипадково Ісус Христос називав Себе істинною виноградною лозою, а Своїх учнів – її гілками: «Я є істинна виноградна лоза, а Отець Мій – Виноградар... Перебувайте в Мені, і Я у вас. Я є лоза, а ви – гілки; Хто перебуває в Мені, і Я в ньому, той приносить багато плоду, бо без Мене не можете робити нічого» (Ів. 15:1,45). Цими словами Церква вказує на істинність місії Сина Божого, посланого Богом-Отцем для справи спасіння людства. Розповідаючи про страсті Христові на хресті, євангеліст Йоан мовить: щоб пересвідчитись у тому, що Христос помер, «…один з воїнів списом проколов Йому ребра, і відразу витекли кров і вода» (Ів. 19:34), тож це стало свідченням здійснення пророцтва про істинність Сина Божого.
Згідно з традиційною схемою, центральне місце на іконі займає постать Ісуса. З рани на проколотому правому боці виростає виноградна лоза, яка, півколом піднявшись над головою Христа, обплітає хрест і звисає важкими гронами. Із нижнього грона Ісус видавлює вино до потира (причасної чаші), який тримає ангел. (Цей елемент дослідник Данило Щербаківський називає «чисто українським»). Знаки мученицької смерті Спасителя представлені багряницею, яка лежить на віку домовини, терновим вінцем на голові, ранами на руках і ногах, краплями крові. Особливий акцент робиться на євхаристичних символах: потир, лоза, гроно.
Лик Спаса виражає швидше віру й оптимізм, а не страждання і муки. У ньому поєднуються страждання тіла замученої на смерть людини і радість живого Сина Божого за те, що людству даровано шлях порятунку від гріха. Обплетений виноградною лозою хрест із знаряддя ганебного покарання стає животворчим хрестом, символом спасіння через святу Євхаристію.
На тлі образа подається стилізований пейзаж із зеленими пагорбами і гірськими вершинами – знамення земного буття та духовного відродження.
Образ позначений декоративністю та художньою виразністю – багатством золота, срібла на потирі, німбах, фоні, гронах винограду, застосуванням кольорових лаків на гронах, граціозно і вишукано вигнутою навколо хреста лозою, живописними ликами Ісуса й ангела. На поземі кириличними літерами зазначено дату створення ікони – 1747 рік. Уміле поєднання живопису і техніки гравіювання, символічне художнє втілення головного християнського таїнства надає образу особливого духовного піднесення й відчуття важливості дійства.
Волин. єпарх. відом.– 2013.– № 3 (100)
