
Святителя Андрiя, архієпископа Критського (712–726). Преподобної Марфи, матерi Симеона Дивногорця (551). Мучеників Феодота i Феодотiї (108). Священномученика Феодора, єпископа Киринейського (310)...
Цей угодник походив із міста Євхаїт (у Малій Азії, нині Туреччина) і був воєводою (з грецької – «стратилатом») у місті Гераклеї. Своїм благочестям викликав до себе прихильність городян, і багато язичників, бачивши його добродійне життя, приймали Христову віру. Коли чутка про це дійшла до імператора Ліцинія (308–323 рр.), співправителя Костянтина, він прибув до Гераклеї і примушував Феодора поклонитися ідолам. Коли ж Феодор залишився непохитним, розгніваний правитель наказав піддати його жорстоким мукам. Святого Феoдора розтягнули на землі, били залізними прутами, палили вогнем і нарешті розіпнули на хресті й викололи очі. Уночі ангел з’явився мученику, зняв його з хреста і повністю зцілив його. На ранок слуги Ліцинія, послані кинути тіло Феодора в море, побачили його здоровим й увірували в Христа. Увірувало також багато інших язичників, що бачили Боже чудо. Дізнавшись про це, Ліциній наказав обезголовити святого Феодора. Страждання його були описані очевидцем, слугою і писарем Уаром.
Волин. єпарх. відом.– 2012.– № 6 (91)