Волинська Епархія Української Православної Церкви
Київського Патріархату
офіційний сайт
Головна Статті25 липня – Мучеників Феодора варяга і сина його Іоана, в Києві
Статті

25 липня – Мучеників Феодора варяга і сина його Іоана, в Києві

Віктор ГРЕБЕНЮК Підрубують стіни під варягом-християнином. Мал. ХІІІ (ХV) ст.

Ось що розповідає «Літопис руський» (за Іпатським списком переклав Леонід Махновець): «У рік 6491 [983]. Пішов Володимир на ятвягів і взяв землю їх. І вернувся він до Києва, і приносив жертву кумирам із людьми своїми. І сказали старці і бояри: „Метнемо жереб на хлопця і дівчину, і на кого він упаде, – того заріжемо богам“.

А був варяг один [Тури], – двір його був [там], де є нині церква святої Богородиці [Десятинна], що її звів Володимир, – і варяг той прийшов був із Греків і потай держався віри християнської. І був у нього син [Іван], гарний з лиця і душею, і на сього упав жереб по зависті диявола, бо не терпів [його] диявол, який має владу над усіма; сей був йому наче терен у серці, і прагнув погубити [його] окаянний, і підбурив людей.

І сказали, прийшовши, послані до нього, [варяга]: „Упав жереб на сина твойого, бо зволили боги його собі. Тож учинимо жертву богам“.

Історію про цих первомучеників Русі оповів у трагедії «Федір і Йван» письменник Брат Віктор. Ось монолог Феодора-Тури, що відтворює дальший хід подій:

Бог єсть один лиш. Римляни і греки
всі стали під Христові корогви.
Молю Творця, віднині щоб й навіки
громаду їх поповнили і ви.
Єдиний Бог – создатель человіків,
владика Він і мертвих і живих;
Його творіння – твердь, світила, ріки...
А ідоли? Сокири та пили
творіння. Вкопані, сьогодні кріпкі,
а завтра – прах. Не внемлють, не зови.
На сім стою, доки склеплю повіки.
Який там жереб кинули волхви –
байдуже християнам. Гетьте, пріч!
Не дам дітей я бісам. Кінчив річ.

Слово знов літописцеві:

«Вони тоді, пішовши, повідали [се] людям. А ті, взявши оружжя, пішли на нього і рознесли двір довколо нього. Він же стояв на сінях [галереї] із сином своїм, і вони сказали йому: „Дай сина свойого, ми оддамо його богам“. А він відповів: „Якщо вони боги є, то нехай пошлють одного [з-між] себе бога і візьмуть сина мойого. А ви чому приносите їм жертви?“ І зняли вони крик, і підрубали сіни під ними, а тоді повбивали їх. І не знає ж ніхто, де їх положили, бо люди були тоді невігласами і поганами».

На місці самої мученицької кончини Феодора й Іоана за наказом князя Володимира було споруджено Десятинну церкву – перший мурований храм на Русі. В XI ст. вона згоріла, 1240 року її зруйнували монголо-татари, у XVIII ст. згоріла знову, 1936 року її висадили в повітря більшовики. Нині йдуть змагання за її нове відродження.

Мученики Федоре й Іване, моліть Бога за нас!

Волин. єпарх. відом.– 2005.– № 7 (8)

25 липня 2018 р.
Архів статей
Сайти нашої
епархії
Сайт нашої
Церкви
Наші
банери