Мучеників Марка, єпископа Арефусiйського, Кирила, диякона, та iнших багатьох (бл. 364). Преподобного Йоана, пустельника (IV). Святителя Євстафiя, сповідника, єпископа Вифинiйського (IX)...
Моя дорога до Помісної Церкви
Якою може здаватися Церква дитині? Що криється в цікавих і допитливих оченятах, яких так ваблять неймовірні сюжети на стінах, дивовижні й дещо таємничі розписи Святині, сповна пронизані тонкими пахощами кедрового ладану? Що відчуває маля, коли вперше підходить до Причастя і стає співучасником Христової жертви?
Відповідей на ці запитання людство не відшукало й досі. Проте кожен може стверджувати, що певні речі людина починає розуміти у вже зрілому віці.
У суспільстві це іменується «соціалізація», у Церкві – «воцерковлення». Та за своєю суттю ці поняття, напевно, тотожні, адже стосуються одного процесу – становлення Людини.
Розвиток Церкви як інституції неможливий без якісного становлення особистості: постійного пошуку досконалого, прагнення до звершень, відточування навичок. Це вічний порив Людини до Істини.
Я досі пам’ятаю той день, коли вперше свідомо прийшов до храму. Яким незнаним було для мене все: і неповторний спів, і величне Богослужіння. Відтоді, можу стверджувати, розпочався процес мого власного становлення в Церкві. Та в той час я ще не зрозумів найголовнішого.
…Мій рідний храм у невеликому волинському селі довгі роки перебував під юрисдикцією Московського патріархату. З часом у мою свідомість закарбувалися слова священника, що наша конфесія – єдина законно визнана у світовому Православ’ї, а решта – неблагодатні. Та перед очима було інше: щирі, гарячі, а інколи й дискусійно-гострі прагнення моїх земляків молитися Богові у своїй Помісній Церкві. Уже згодом я зрозумів: це був процес становлення Помісної Церкви у їхній свідомості.
Коли з волі Господа у січні минулого року Православна Церква України з рук патріарха Варфоломія отримала Томос про автокефалію, мені здавалося, що ми нарешті знайшли те, чого так довго прагнули. Та марними були мої слова та щирі сльози односельців для нашого священника. І досі перед очима як в тумані: зляканий і немов ворожий погляд, страх, з яким «наш рідний батюшка» тримав двері у вівтар, не пускаючи туди довголітніх церковнослужителів. А потім – бажання взяти ножа на проповіді з погрозами радше зарізати себе, але не перейти до Помісної Церкви.
Дещо з цього бачив лише я, і воно, безперечно, назавжди закарбувалося в юній свідомості. Про що тоді думав, уже не згадаю, але можу впевнено сказати, що це був процес мого власного становлення в Церкві. Саме тоді я відчув цінність громади, по-новому переосмислив її роль та значення, зрозумів, чому без людей неможлива Божественна Літургія…
Відтоді минуло більше року. Наша парафія приєдналася до Православної Церкви України, а я й далі щонеділі та на свята спішу до рідного храму. Розумію, що майбутнє Православної Церкви України за молоддю і стараюся підтримувати нашу громаду, несучи послух пономаря, допомагаючи в роботі пресслужби парафії. І впевнений, що на цьому не потрібно зупинятися.
…Людей, які багато послужили Богові в храмі, часто називають «Людьми Церкви». Не знаю, чи буду я колись достойний носити це високе звання. Бо ж, як відомо, нагороди не лише прикрашають, а й зобов’язують… Але, бачачи знову щирі оченята малюків у своєму храмі, я впевнений: у Православної Церкви України буде достойне майбутнє.
- Предметно-тематичні рубрики
- Адміністративно-територіальні
- Єпархія
- Капеланська служба єпархії
- Кафедральний собор Святої Трійці в Луцьку
- Деканат монастирів
- Горохівський деканат
- Камінь-Каширський деканат
- Ківерецький деканат
- Луцький міський деканат
- Луцький районний деканат
- Маневицький деканат
- Ратнівський деканат
- Рожищанський деканат
- Старовижівський деканат
- Цуманський деканат
- Шацький деканат
- Волинська православна богословська академія
- Персоналії
- Михаїл (Зінкевич), митрополит
- Філарет (Денисенко), почесний Патріарх
- Александрук Анатолій, протоієрей
- Андрухів Дмитро, протоієрей
- Антонюк Віталій, протоієрей
- Арсеній (Качан), ієромонах
- Близнюк Юрій, протоієрей
- Бодак Роман, протоієрей
- Бонис Іван, протоієрей
- Бучак Михайло, протоієрей
- Вакін Володимир, протоієрей
- Вронський Олександр, священик
- Гринів Богдан, протоієрей
- Гуреєв Іван, священик
- Димитрій (Франків), ієромонах
- Зеленко Іван, протоієрей
- Кованський Артем, священик
- Константин (Марченко), архімандрит
- Лазука Микола, протоієрей
- Ледвовк Сергій, протоієрей
- Лехкобит Віталій, протоієрей
- Лівончук Сергій, священик
- Макарій (Дядюсь), ієромонах
- Мельничук Михайло, протоієрей
- Мицько Володимир, протоієрей
- Мовчанюк Андрій, протоієрей
- Нестор (Олексюк), ієромонах
- Никодим (Смілий), ієромонах
- Пушко Віктор, протоієрей
- Савчук Микола, священик
- Святополк (Канюка), ігумен
- Семенюк Іван, протоієрей
- Собко Віталій, протоієрей
- Хромяк Андрій, священик
- Цап Микола, протоієрей
- Цилюрик Ігор, протоієрей
- Черенюк Ярослав, священик
- Шняк Василь, протоієрей
- Коць Микола, архідиякон
- Анастасія (Заруденець), ігуменя
- Марія (Ігнатенко), ігуменя
- Гребенюк Віктор
- Савчук Лариса