Відомий художник, іконописець, чоловік виняткової порядності й світлої душі Володимир Гетьманчук відійшов у засвіти 20 серпня.
Залишив нас тихо, без суєти, стогону й страждань. Напевне, щось малював собі в уяві на рідному подвір’ї й раптом схилився від пекучого болю в серці. Через мить душа митця вже задивилася на Небеса. Горохівчани кажуть, що заслужив у Бога легку смерть, щоб розфарбовувати своїм талантом і золотими руками Небесний Рай.
У своєму рідному селі Грушів на Іваничівщині малювати почав настільки рано, що в свої 17 років на прохання парафіян місцевого храму вже написав першу ікону. Серед юнаків-ровесників в одній із навчальних майстерень вирізнявся неабияким малярським хистом, а відтак все сміливіше почав братися до відтворення лику святих і до розпису храмів.
«Це – мій кисень», – казав, роблячи святу справу. Без неї не міг дихати – настільки закоханим у даровану Богом місію не забуватимуть Володимира Миколайовича друзі, знайомі й найголовніші люди на його земній дорозі – дружина Людмила, сини Юрій і Сергій, котрим найдорожчим спадком передав іскри свого великого таланту, внучата Сашко, Тимофійко, Андрійко.
Від кожної ікони чи картини Володимира Миколайовича важко відвести погляд.
Є в них усе те, чим вирує людське буття. Пензель у руках майстра малював побачені в серці свого володаря золото людських і природних почуттів і правдиве Боже світло в очах святих. Він, здавалося, променився від спогадів, коли писав портрети спочилих у Вічності друзів-митців, або як мріяв про щось незбагненно гарне, яке стане його новим неповторним шедевром. Цими днями разом із сином Юрієм трудився над розписом купола Свято-Троїцького собору в Луцьку… Не вспів… Не намалював ще десятків своїх картин… Не натішився добропорядною родиною… Більше не роздаровуватиме нам своєї найвищої на землі краси душі й любові.
26 жовтня ми могли б вітати Вас, Володимире Миколайовичу, з 60-річчям, але… Горохівщина, Волинь і Україна, яких Ви прославили, схиляються в поклоні перед Вашим талантом.
Ви залишили після себе на землі дивовижно гарний і унікальний слід, спадок, спомин. Ми ж будемо радувати Вас на землі своїми щирими молитвами за Ваше Небесне Царство, вдячністю за те, що Ви були серед нас.
