Найбільший кавун на городі отця Андрія Сидора із Волині заважив 11 кілограмів 200 грамів

Ще дещо екзотичні для нашого краю смугасті смаколики священнослужитель із Горохова виростив без жодних міндобрив

На подвір’ї старшого декана Горохівського району настоятеля Свято-Вознесенського храму отця Андрія Сидора завжди гарно, як у справжнього українського господаря.

А на городі біля хати йому з матушкою Людмилою і земелька щороку щедро родить всім, чим може бути багатий український стіл.

Цьогоріч навесні вони вперше посадили кавуни. Мало вірив, що з тої праці буде толк, але золоті людські руки в спілці з благодатною погодою таки виростили диво-врожай.

– То я навесні насію, понасаджую всього потроху, глядить же всі ті сходи від бур’янів дружина, – каже отець Андрій більше серйозно, ніж жартома.

А загалом уже десятки років поспіль горохівчани не бачили свого духовного наставника без діла. Біля великої церкви роботи багато в усі пори року. Поміж справ церковних з раннього ранку до пізнього вечора він у полі біля пшенички, на домашній пасіці, в теплиці чи біля винограду. Або ж чаклує над неймовірно гарними візерунками на митрах, які вміє і любить робити сам.

Біля великої церкви роботи багато в усі пори року.

– Люди планують, а Бог мурує, – нагадує вірянам священник, беручись за кожну будівничу чи доброчинну справу на благо громади, міста й Перемоги України. Свої починання, як і годиться чоловікові слова і діла, завершує завжди. До речі, протягом року неподалік храму кипить робота у будівлі, в якій, дасть Бог пору, навчатимуться учні недільної школи, а з церковного двору чи не щотижня з його благословення їдуть на фронт волонтерські екіпажі.

– Хочеться, щоб діти до церкви йшли і батьків із собою вели, щоб було неголослівним улюблене українцями гасло «З нами Бог і Україна!» – міркує отець Андрій, повсякчас запрошуючи юних горохівчан до науки, яка збагатить їх найважливішими життєвими правилами.

А врожаями полуниць, помідорів, перцю, вирощеними власними руками на городі, яблуками, грушами, сливами й виноградом зі свого саду Людмила і Андрій Сидори щедро діляться з друзями й горохівчанами.

– Чи багато виростили кавунів? – запитую у господаря.

– Вісім, – каже, усміхаючись, пригадавши, як брав кущики розсади в знайомого Юрія із сусіднього Холонева зі словами: «Хіба вони виростуть?».

Пан Юрій не скупився й на поради, тож рослини швидко встелили землю таким гарним буйним листям, цвітом, а відтак і плодами, що на них із-за тину заглядалися перехожі. До речі, кавунове сімейство виросло без жодних міндобрив, а правилами догляду за ним отець Андрій ділиться зі всіма, хто цікавиться.

Перший, найбільший, кавун заважив 11 кілограмів 200 грамів. Ним, солодким і соковитим, смакували в родинному колі. Додому з Києва саме приїхав із дружиною Ольгою й синочком Данилком молодший син Андрія і Людмили Сидорів Андрій, який у сані диякона служить Богові і людям у столичному Свято-Михайлівському Золотоверхому монастирі. Данилко, якому через чотири місяці виповниться два рочки, не відходив від дідуся ні в церкві, де старший і молодший священники звершували богослужіння, ні в саду чи на городі, беручись йому допомагати. Кому ж, як не такому завзятому помічникові, мала дістатися перша смачнюща скиба?

Волинь