У другу неділю Чотиридесятниці (цього року – 16 березня) Церква вшановує святителя Григорія Паламý, архієпископа Фессалонікійського, чудотворця, богослова, та всіх угодників, які засяяли в подвигах віри у Києво-Печерській лаврі.
Народився святий у 1296 р. в знатній константинопольській сім’ї. Рано втратив батька. Уже в юному віці був відомий начитаністю й освіченістю. Йому пропонували різні високі посади при імператорському дворі. Але він не бажав слави світу цього і, відхиливши всі пропозиції, двадцятилітнім оселився на Афоні. Став аскетом та ісихастом, бо серед ченців Святої гори в XIV ст. був розповсюджений особливий рух – ісихазм (від грецького «ісіхíя» – безмовність, тиша).
Послідовники цього руху вели незвичайний навіть для монахів спосіб життя. Своєрідним молитовним правилом, наприклад, творенням безперестанної Ісусової молитви, відчували єднання із Творцем. Молитва допомагала їм очистити розум та серце, і це виражалось у спогляданні Божественного світла, яке бачили апостоли на Фаворській горі, будучи очевидцями Преображення Господнього.
Григорій Паламá розвинув учення про ісихію та «Божественну енергію», або ж «несотворену енергію». Він навчав, що така енергія випливає з природи Бога. За природою ми не можемо бути рівні Творцеві, а за благодаттю – можемо зблизитися з Ним, зокрема, й певними молитовними практиками.
Проти цього виступив монах-філософ Варлаам із послідовниками. Він заперечував, що благодатне світло, яке внутрішньо просвітлює людину, інколи відкривається й видимо, як це було на Фаворі та Синаї. Стверджував, що сутність Бога недосяжна для людей, що Божественне можна пізнавати тільки логічним шляхом, через Писання. Тому навчання, вважав Варлаам, набагато важливіше, ніж молитва неосвічених ченців, а бачене ними світло, як і світло фаворське, – фізичне («тварне»).
У богословських дискусіях погляди Варлаама було переможено. На Константинопольському соборі 1368 р. вчення Григорія Палами затверджено як православне. Це сталося після епохи Вселенських соборів, на яких установлювали істинне вчення, очищали від єресей. Одначе внесок цього містика такий значний, що рішення Константинопольського собору прирівнюють до рішень Вселенських. Із цієї причини особливий молитовний спомин Григорія Палами є також другої неділі Великого посту – як своєрідне продовження свята першої неділі, Торжества православ’я.
Григорій Палама глибоким богослів’ям, почерпнутим із багатовікового досвіду Церкви, а також на своєму досвіді подвижника-ісихаста, привідкриває нам таїну єднання людини з Богом. А це головна мета не тільки Великого посту, але й усього життя людини.
У 1368 р. Григорія Паламу канонізовано в лику святителя. А 2009 р. до сонму святих Православна церква Еллади причислила і всю його родину – батька, матір, дві сестри і двох братів.
***
Подвижники Києво-Печерської лаври святістю життя довели спасенність і силу віри православної. Сьогодні тут спочиває понад 120 угодників. Ніде у світі нема іншого місця, де б прославилася така кількість святих. Відвідуючи київські печери і прикладаючись до мощей, ми освячуємося благодаттю Духа Святого, яка діяла у преподобних отцях під час їхнього земного життя та діє в їхніх тілах і після блаженної кончини.
