Волинська Епархія Української Православної Церкви
Київського Патріархату
офіційний сайт
Головна СтаттіНеділя п’ята після Великодня
Статті

Неділя п’ята після Великодня

Віталій КЛІМЧУК Неділя п’ята після Великодня, про самарянку

Символічною та повчальною навіть у сьогоденні є зустріч Христа і жінки-самарянки біля колодязя Якова на самарянській території біля міста Сихар. Там був тільки один колодязь, викопаний Яковом, прабатьком Ізраїля, близько півтори тисячі років до Христа, який існує до сьогодні. І тут відбулася зустріч Христа й самарянки. Доти єврейський і самарянський світи ненавиділи однé óдне, хоча їхні прадавні корені – спільні.

Стомлений кількома годинами ходи під гарячим промінням сонця, Господь сідає біля криниці відпочити. Учні його пішли до міста купити харчів. У цей час жінка-самарянка приходить із міста до криниці набрати води. Христос просить у неї напитися. Як відомо, на сході з великою охотою завжди поспішають подати води стомленому подорожньому. Слова ж Ісуса викликають сумнів у самарянки, бо юдеї та самаряни настільки не любили одні одних, і старались не мати між собою геть нічого спільного.

У подальшій бесіді Спаситель говорив самарянці про живу воду Свого вчення і Своєї цілющої для душі благодаті, яка заспокоює духовну спрагу людини, відкриваючи перед нею вічне життя. Якою щасливою почуває себе самарянка, коли Ісус, у Якому вона побачила Пророка, незважаючи на втому, в досить довгій розмові роз’яснює їй сумнів та питання її душі!

Самарянка була звичайна жінка, і в неї особисто не було ворогування проти юдеїв. У простоті свого серця висловлює здивування, що невідомий юдей не гордує пити воду з її посудини. Вона розцінює Подорожнього як людину, що має, на її думку, таку саму душу і такі самі потреби, як і вона сама.

Самарянка спершу не сприйняла слів Христа про «воду живу». Жінка не знала іншої води, крім цієї, що була в криниці старозавітнього патріарха Якова. Але як тільки зрозуміла, що перед нею – великий Пророк, бо Він знає її гріховне життя, відразу просить розв’язати віковічну суперечку: в якому храмі треба поклонятися Богові – на горі Сіон, як євреї, чи на горі Гаризíм, як самаряни? Господь навчає самарянку, що Богові належить поклонятися «в дусі й істині» на всякому місці, й виявляє співрозмовниці Себе як Божого Посланника – Месію.

Христос приходить до людини, щоби дати визволення, звільнення від гріха. Він приходить, щоби дати людям щастя. Він приходить, щоби наповнити людину Духом. І тут, біля криниці Якова, ці два світи сходяться разом. Бажання самарянки і бажання Христа переплітаються. Вона бажала щастя, а Він хотів дати щастя. Вона хоче знати істину, пильно стежить за кожним словом Спасителя, і розмова з Ним вертає спокій у душу, приносить їй глибоку радість. Цим скарбом самарянка сама не хоче втішатись, поспішає до міста і каже людям: «Ідіть, побачите Чоловіка, Який сказав мені про все, що я зробила; чи не Він Христос?» (Ів. 4:29).

Господь наш вічною правдою і Божественною ласкою Своєю єднає всіх людей без різниці, живою водою благодаті Духа Святого подає оздоровлення всім, хто приходить до Нього. Як говорить апостол Павло, в Христі єднаються всі: «нема вже ні юдея, ні язичника; нема ні раба, ні вільного; нема ні чоловічої статі, ні жіночої; бо всі ви – одно в Христі Ісусі» (Гал. 3:28).

Волин. єпарх. відом. – 2016. – № 5 (138)

14 травня 2017 р.
Архів статей
Система Orphus
Сайти нашої
епархії
Сайт нашої
Церкви
Наші
банери