
Мучеників у Мелитинi: Ієрона, Ісихiя, Никандра, Афанасiя, Маманта, Варахiя, Калиника, Феогена, Никона, Лонгина, Феодора, Валерiя, Ксанфiя, Феодула, Калимаха, Євгенiя, Феодоха, Острихiя, Єпифанiя, Максимiана, Дукитiя, Клавдіана, Феофила, Гiгантiя..

Хто має вуха слухати, нехай слухає!
Мф. 13:9
Щедрий вересень приносить літературному редакторові, письменникові, журналісту Вікторові Гребенюку 65-річний ювілей.
Уміти слухати – неабияке мистецтво, талант для кожного з нас, це підтверджується не тільки наявністю здорового фізичного слуху. Коли йдеться про нашого ювіляра, то в читачів може скластися враження про вправного і серйозного композитора, що на тонких звуках природи будує мистецькі шедеври.
Отже, передусім Віктор є уважним і щирим слухачем нашого суспільства. Перед ним є потреба вилити душу, поділитися переживаннями-міркуваннями, знайти в його погляді не тільки підтримку, а й пораду. Він слухає, переймається і… використовує фантазії на теми ваших зізнань у власних творах. Читаєш – і все таке близьке, таке зрозуміле і важливе, зачіпає найпотаємніші струни серця. Віктор Іванович пише філософсько мудрі твори, пише на історичну тематику, пише драматургію, пише віршовані речі – популяризує християнські цінності. Доскіпливий до свого письма, вимогливий, скрупульозний, як, зрештою, до всіх текстів, які редагує із позиції своєї посади.
А працює він літературним редактором інформаційно-видавничого центру Волинської єпархії ПЦУ, журналу «Педагогічний пошук». Та пише й сам; він член Спілки християнських письменників України.
Народився Віктор Іванович у робітничій сім'ї в Луцьку. 1985 року закінчив Український поліграфічний інститут ім. І. Федорова у Львові (редактор наукової, технічної та інформаційної літератури), 1998-го – Волинську семінарію УПЦ КП в Луцьку, залишившись мирянином. Працював на різних посадах у видавничій справі та релігійній журналістиці. Був редактором першої на Волині в наші часи духовної газети «Жива вода» (1990—1991 рр.). На початку 90-х став кореспондентом міжконфесійного Агентства Релігійної Інформації (АРІ) по Волинській області. У 1996 році редагував газету «Єдина Церква» – тогочасний орган Волинського духовного управління Київського Патріархату. А у «Волинських єпархіальних відомостях» були на початках номери, написані трохи не повністю Гребенюком. Крім того, дописував до низки християнських видань, був лектором біблійних курсів для дорослих, вів уроки духовності для школярів, коментував святкові богослужіння у прямому ефірі.
Перша його збірка новел «Хрещате» побачила світ у 2001 році. Вона змушувала задуматися над смислом життя і зробити вагомі висновки зі своїх вчинків.
Ця перша ластівка з’явилась на масштабному тлі роботи над епічною містерією «Діяння небожителів», над нею автор працював… 19 років. Книгу задумано як національний віршований епос, оскільки великих завершених творів такого жанру в українській літературі досі не існувало. Епопея задумувалась на релігійній основі, це спонукало його здобути освіту у Волинській духовній семінарії, аби зі знанням справи довершити грандіозне полотно. Вдумливі читачі та літературні експерти належно оцінили його: третє місце на конкурсі «Європейська християнська книга — 2011», Міжнародна премія ім. Пантелеймона Куліша (2015). Два розділи перекладено на іноземні мови й випущено окремими виданнями: «Акафіст Пресвятій Богородиці, у чудотворній Холмській іконі прославленій» – на англійську, трагедію «Сто тисяч» – на грузинську.
Згодом видано «Акафіст Пресвятій Богородиці перед Її образом Нерушима Стіна». Брат Віктор – перший вітчизняний письменник, який творить у цьому жанрі відповідно до візантійських взірців: почасти ритмізованою прозою, почасти римованою поезією (досі на Русі-Україні численні акафісти компонувались і перекладалися лише прозою чи верлібром). Почин, попри опір консерваторів, підхопили інші автори. Такі акафісти припали до душі вірянам. Твір служать, публікують у молитовних виданнях.
2012 року з’явилася друком книга «Тетрамерон» із сорока новел релігійного звучання. Їх інсценізують, школярі вивчають у курсі «Література рідного краю». Автор відкриває нам очі на дива і бажає бути почутим серцем кожного. До речі, вибрані новели В. Гребенюка перекладено російською та есперанто.
Віктор Іванович пропонував професійним театральним колективам для постановки свої п’єси й лібрето, проте їм усе бракувало духу замахнутися на ці твори. Але за постановки брались аматорські театри, добре знані «Гармидер» (Луцьк) та «Десятий ряд, десяте місце» (Ковель) і мали неабиякий успіх у глядачів. Зачекалися на знімальні майданчики й гостроактуальні сценарії короткометражних кінофільмів «Ефект Вертера» та «Крижем».
У 2014 році вже під автонімом Віктор Гребенюк (раніше автор підписував твори як Брат Віктор) вийшла поема «Європа. Луцьк. 1429-й» — перший літературно-художній твір про з’їзд монархів Європи в XV ст. (містить розповідь про хід цього конгресу і пророцтво про майбутнє України).
Наш уважно слухаючий автор не забуває про тих людей, які бажають, а можливо, тільки й можуть слухати. 2018 року збірку «"Ефект Вертера" та інші новели» підготовлено на луцькій студії «Крок назустріч» як звукову книгу. Збірку новел «Тетрамерон» записано на єпархіальній радіостудії «Благо». Слово автора у звуках доходить до свідомості слухачів з не меншим успіхом. Є вони в інтернеті і як електронні книжки, почасти і як відео.
У 2022 році вийшов друком «Златоплуг» – героїчний епос України-Русі, вивершений Віктором Гребенюком на київському циклі билин. Знов-таки, є й електронна, і звукова версії книги.
У 2023 році В. Гребенюк опублікував «Боянову піснь» – поему про благовірного князя Ярослава Мудрого, а також повість «Мир на війні». Цим творам ще належить здобути оцінку читачів та спеціалістів.
Віктор Гребенюк народився у 1959 році, так записано в його документах. Та інколи складається враження, що ця неординарна людина випереджає свій час і є багатьом не зовсім зрозумілою. «Діяння небожителів» яскравий тому приклад. Суспільство має дорости до таких серйозних творів як цей унікальний епос.
В активі В. Гребенюка – довгий ряд перемог на літературних конкурсах: обласних, всеукраїнських, міжнародних. Але про інші перемоги мріє автор. Він стукає у двері потенційних читачів, слухачів, глядачів, аби вони дослухались і до його слів. Бо ж «не запалюють світильник, щоб поставити його під посудину, але на свічник, – і світить всім у домі. Так нехай сяє світло ваше перед людьми, щоб вони бачили ваші добрі діла і прославляли Отця вашого Небесного» (Мф. 5:15–16).