
Безсрібників Косми та Дамiана, що в Римi постраждали (284). Мученика Потита (І). Преподобного Петра, патрикія (854). Перенесення мощів преподобного Йоана Рильського (1469). Преподобного Никодима Святогорця (1809)...
Що означають проводи на кладовищі, або Провідна неділя? Чому вона ще називається Антипасха, чи Фомина неділя? І чому саме цього дня здійснюється загальне поминання померлих, якщо за церковним календарем воно припадає у перший вівторок після Світлого тижня? Чому могили окроплюють свяченою водою?
Відповідає клірик парафії Святителя Феодосія Чернігівського в Луцьку протоієрей Богдан Гринів
Після воскресіння Спасителя зникла перепона між світом земним і небесним: люди і душі померлих родичів отримали чудову нагоду зблизитися і розділити разом радість цієї події. До воскресіння Христового місце душ праведників було невизначеним. А після нього вони отримали вічне блаженство. Бо коли людина згрішила, Господь «вигнав Адама, і поставив на сході біля саду Едемського Херувима і полум’яний меч, який обертався навколо, щоб охороняти путь до дерева життя» (Бут. 3:24). Тому воскресіння Христове стало найрадіснішою подією в історії всього людства до кінця світу.
Від Великодня упродовж цілого Світлого тижня царські врата у храмах, які символізують двері Раю, постійно відчинено: дорога в Христові обителі відкрита. Як говорить Христос, «Бог не є мертвих, а Бог живих»… «бо в Нього всі живі» (Мк. 12:27; Лк. 20:38). Колись померло тільки їхнє тіло.
Молячись у Світлі дні за померлих, ми немовби єднаємося з Церквою Небесною, розділяючи з усіма ними пасхальну радість, співаючи в храмах і над могилами наших рідних воскресний тропар: «Христос воскрес із мертвих, смертю смерть подолав і тим, що в гробах, життя дарував». А коли закінчується Світла седмиця, тобто перший тиждень після Великодня, ми нібито прощаємося з душами наших рідних, начебто проводжаємо їх назад в оселі небесні, тому й неділю цю називають Проводами, або Антипасхою. Грецький префікс анти означає протилежність. Тобто якщо Воскресіння Христове, Пасха – свято зустрічі з душами померлих, то Антипасха – наче розлука з ними до наступного Великодня, а в цілому – до другого пришестя Христа. Інша назва – Фомина неділя. Бо в Святому Письмі читаємо про апостола Фому, який до останнього не міг повірити у воскресіння Спасителя, поки сам Його не побачив. Тому Христос явився Фомі, щоб укріпити його у вірі.
У різних регіонах, селах – свої традиції поминання. Подекуди це роблять навіть першого дня Пасхи. У деяких місцевостях Проводи відбуваються в неділю Жінок-мироносиць, а в деяких – аж на перший день Трійці. Є стародавній звичай поминати померлих у Світлий четвер, по-народному так званий Навський великдень. Слово «навь» давньоруською означало «мрець». Тобто померлі ніби кличуть: «Принесіть нам молитовну жертву». Таке поминання характерне більше для Волині. Але загальне поминання померлих відбувається саме з четверга до неділі. Поминання у вівторок після Світлого тижня, як це записано в календарі, – традиція Російської Православної Церкви.
До Проводів люди готуються заздалегідь. До Великодня прибирають могили, а в день поминання йдуть на Літургію, несуть хліб або паску з крашанками (символізують життя вічне) й обов‘язково подають записки за упокій. У селах після панахиди церковною процесією всі вирушають на кладовища (у великих містах ця традиція не збереглась). Усі обходять цвинтар, виконуючи пасхальні піснеспіви, відправляється літія’ з чину похорону Великоднього тижня. А вже після молитви панотець окроплює свяченою водою кожну могилу, що знаменує очищення душі померлого.
Добре не тільки помолитися за душу, а й згадати все життя людини, подякувати за все добро, яке вона сотворила.
Оскільки через воскресіння Христове ми наче зустрічаємося з померлими родичами і розділяємо з ними великодню радість, то символічно розділяємо з ними й пасхальну трапезу. Звичайно, матеріальної їжі душі не потребують, але це єднання мертвих і живих знаменує єднання в Царстві Небесному.
Традиція трапези на Проводах тягнеться від перших християн, у яких було прийнято спільні так звані агапи, тобто вечері любові. Ця традиція зберігається й досі, як-от поминальні обіди після похорону. Це вияв нашої любові до душі, яка відійшла у вічність.
Залишати їжу на кладовищах не можна, аби за нею не тягнулися тварини, які оскверняють могили, святі місця. Якщо після вашої скромної трапези залишаються продукти, добре роздати їх бідним і попросити помолитися за душі ваших рідних.
Поминати померлих алкоголем Церква категорично забороняє! Алкоголь призводить до помутніння розуму, а це може вилитись у зневагу до душі, в насмішки і блюзнірство. Ні в якому разі не залишайте горілки біля хреста!
Ми любимо своїх рідних, часто згадуємо, сумуємо і, буває, не стримуємо сліз, особливо коли приходимо до могил. Однак у Світлий тиждень, як би не було важко через людську неміч, варто стриматися від цього. Бо тим перекреслюємо свою і їхню віру у Христове воскресіння, у воскресіння мертвих і оселення їх у Царстві Небесному. Сумуючи і плачучи, ми ніби не віримо в силу Божу, яка може упокоїти душу в Раю. Але ж воскресіння Христове непереможне. Христос воскрес!