Ще з 2017 році в штат було введено таку військову одиницю як військовий капелан. До того часу священники їздили на фронт як волонтери. Зазвичай, це була робота гуманітарного характеру, розмови з місцевим населенням та військовими. Військовий священик Володимир Мицько 8 років в капеланстві, відколи почалась війна.
Про це пише військова журналістка Надія Балагурак
Коли в 14 бригаді в одному з підрозділів вибув капелан, то отець Володимир одразу пішов туди. Зрештою, ішов на місяць, який затягнувся на три… І вже так звик до цієї бригади, до хлопців, що залишиться з ними до перемоги.
«Віра. Це основа основ. На війні вона є фундаментальною, дає таке потрібне – духовне споживання. Хоча серед нас є люди різних конфесій, зокрема, старовіри, які вірять у камінь чи дерево. Але ця війна з невіруючих зробила віруючих. Тому всі жителі, до яких приїздимо, ідуть зустріч з Богом, вони потребують його, ‒ каже отець Володимир. У них навіть у підрозділі є мусульмани, з якими потоваришували. Капелан усміхається й каже, що тримає їм дарунок - ящик фініків», - каже капелан
Згідно із синодальним рішенням, священник може носити з собою зброю. Це задля його власної безпеки та того, про кого він піклується, наприклад, про пораненого, якого капелан рятує. Але в 99% зброя капелана – хрест та слово.
«Не знаю, як би я вчинив, якби був вибір: себе захистити, то, мабуть, тут не треба зброї, а от ближнього – пораненого побратима, з якого будуть москалі знущатися, думаю, тоді б вона знадобилася, ̶ каже капелан.», - додав Володимир
Війна страшна, попередні війни з нею не рівняються.
«Що роблять сьогодні наші військові? Давайте пригадаємо рядки з Євангеліє: «Ніхто більшої любові не має над ту, як хто свою душу поклав би за друзів своїх». На цій страшній війні ми бачимо ворога, як диявола в людській подобі. Я бачив їхні звірства, все те, що вони коять в Куп’янську, Ірпені, Бучі. Маріуполі. Якщо ми створені на подобу Бога, а подоба Божа – це любов, це милосердя, це високі моральні цінності. Все інше, що протилежне добрим цінностям, – це прояви диявола. Тому знищуючи ворога, знищуючи диявола, ми творимо те, що зробив Ісус Христос. Він смертю смерть подолав! І навіть тоді, коли доведеться вмерти – ти тією смертю долаєш смерть – тобто диявола», ‒пояснює капелан Володимир Мицько.»
Якщо нам життя дав Всевишній, а вороги цю найбільшу цінність забирають, то це вороги Бога. І ми мусимо їх знищувати, захищати Бога і любов. До речі, Архангел Михаїл має зброю – меч. А духовна зброя – це молитва проти нечисті, яка на нас напала.
«На цій війні ми знищуємо, а не вбиваємо. Нам є що боронити. І сьогодні військовослужбовці, які виборюють наш спокій і територію України і всі, хто захищають нас, знищуючи ворогів ̶ вони не дають кривдникам порушити заповідь Божу: «Не вбий!». Тому що ворог сюди прийшов нас знищувати: вбивати нас, наших дітей, наших жінок, батьків, забрати в нас віру, забрати в нас культуру, все забрати те, що дав нам Бог. А ми, як українці, якщо Бог нам дав таку державу, благословив, повинні її захищати. Значить ми робимо Божу справу – захищаємо себе і свій край.», - наголосив він.
«Це покоління живе в період визвольних змагань та буде свідками перемоги. Господь недаремно нас зробив сильними – плід боротьби дозріває. І ми його зірвемо та скуштуємо!!!», - розповів Володимир
Після перемоги капелан відправить подячний молебень та нарешті збереться на відпочинок в Карпати, до рідного Дрогобича, де народився та знає кожну стежину.
