«…І сказав: проклятий Ханаан; раб рабів буде він у братів своїх. Потім сказав: благословенний Господь Бог Симів; Ханаан же буде рабом йому…» (Бут. 9: 25–26).
«…І сказав: Проклятий Ханаан…».
На питання, чому вся важкість цього прокляття падає не на Хама, винуватця, а на одного з синів його Ханаана, існує кілька тлумачень.
Так, Оріген, слідуючи юдейській традиції, пояснює це тим, що юнак Ханаан нібито першим помітив непристойне становище свого сплячого діда і вказав на нього своєму батькові Хаму. Але це пояснення, не витримує критики вже хоча б тому, що не можна вважати в одному і тому ж проступкові більш відповідальним нерозумного хлопця, ніж зрілого чоловіка.
Набагато глибше і ґрунтовніше інше пояснення, запропоноване св. Іваном Златоустом: «Не без мети і недаремно згадало Писання про сина (Хама), але з деякої потаємної причини. Ной хотів і покарати Хама за його злочин і завдану йому образу, і в той же час не порушити благословення, даного вже Богом: “благословив, – сказано, – Бог Ноя і синів його”, коли вони вийшли з ковчега (Бут. 9:1)».
«…раб рабів буде він у братів своїх».
Це звичайна в єврейській мові форма посилення думки (найвищий ступінь). Історія, дійсно, дала повне виконання цього пророцтва. Так, нащадки Ханаана були вбиті, обернені в рабство євреями за Ісуса Навина, під час завоювання ним Землі обітованої (Нав. 9:23). Не раз і ще, особливо за царів Давида й Соломона, хананеї випробували на собі важку руку нащадків Сима і послужили їм (3 Цар. 9:20–21). А інші племена хамітів (фінікійці й особливо ефіопляни) були підкорені нащадками Яфета – персами, греками і римлянами.
«Потім сказав: благословенний Господь Бог Симів…».
Пророцтво, дане Симові, становить повну протилежність попередньому: те починалося з прокляття – це починається з благословення; те пророкувало рабство – це сповіщає панування. Сама формула – «Благословенний Господь Бог» означає піднесення хвали і подяки Богові (Еф.1:3). Але найцікавіше в ній те, що тут Бог одкровення – Всевишній – уперше називається Богом Сима. Це означає, що потомство Сима буде стояти в особливо близьких відносинах до Творця як родоначальники богообраного єврейського народу, і що з нього вийдуть керманичі, патріархи і пророки – служителі Бога на землі, й, нарешті, з нього потім вийде і сам Христос Спаситель.
«Ханаан же буде рабом йому…».
Тут розуміються ті підпорядковані відносини, в яких перебували хананеї у євреїв в епоху Ісуса Навина і за часів єврейських царів.
