Перенесення мощей святителя i чудотворця Миколая з м. Мир Лiкiйських в м. Бар (1087). Пророка Ісайї (VIII ст. до Р. Хр.). Мученика Христофора (бл. 250). Преподобного Шіо Мгвимського (VI, Груз.). Преподобного Йосифа Оптинського (1911)...
Найстаріший дзвонар України. Волинянин більше 70 років грає на дзвонах
Вузькими дерев'яними сходами 82-річний Іван Сорока швидко і без задишки піднімається на дзвіницю церкви Святого Михайла селища Липне на Волині. Тут його "робоче місце". Уже понад 70 років Іван Юхимович грає на дзвонах - він найстаріший дзвонар в нашій країні. Каже, закохався в передзвін ще в дитинстві.
– У 40-ті роки у нас таких розваг, як у нинішньої молоді, не було, тому щонеділі і на свята ми бігли до храму, - згадує Іван Сорока. - І найбільшим щастям для дітвори було, коли тодішній дзвонар дозволяв вдарити у дзвони. А на Великдень дзвіниця була відкрита три дні, і, звичайно ж, я весь цей час пропадав там, слухав, як дзвонар грає, і мотав на вус. Так і навчився.
На перший погляд здається, що відбивати ритм дзвонами легко і просто. Але дзвонар підкреслює: в цій справі треба мати музичний слух і незвичайну силу в руках. Спробуй-но протягом 15-20 хвилин ритмічно вибивати металевим "мовою" дзвони, який важить чимало кілограмів, мелодію!
– Це зараз є всякі хитрі електричні дзвони, і від дзвонаря тільки потрібно задавати ритм на спеціальному пристрої, як на піаніно, - каже Іван Юхимович. - На одному з фестивалів у Гошеві на Прикарпатті теж пробував зіграти на таких дзвонах, і у мене вийшло. Але мені така гра не до смаку.
Били в рейки
За 70 років Іван Сорока зіграв на добрій сотні дзвонів. Каже, давно вже збився з рахунку. Але заповітна його мрія - вдарити в "дзвони", які колись прикрашали дзвіницю в його рідному селі. Давним-давно в Липно на дзвіниці було два дуже мелодійних дзвони кінця XIX століття. Але в роки Другої світової війни їх демонтували і кудись повезли. Деякі старожили стверджували, що дзвони закопали в околицях храму. Іван Сорока поклявся відшукати раритети, змайстрував довгу гостру палицю і перевірив кожен клаптик землі біля церкви, але марно.
Деякий час дзвіниця селища пустувала. А потім місцеві жителі десь роздобули дві частини звичайних залізничних рейок - довгий і коротший. І довгий час використовували їх замість дзвонів.
– Короткий рейок видавав тонкий, мелодійний звук, а довгий - грубий, - розповів Іван Сорока. - Довгий час ми грали на них. Ну, як грали, швидше, били, і то тільки по святах, та так швидко, щоб влада не встигла заборонити. А вже в роки незалежної України в нашому селі з'явилися три нові дзвони.
На цих дзвонах Іван Юхимович навчив грати багатьох волинян, та й сам музикує досі. Запрошують дзвонаря зіграти дзвонову мелодію і в інші регіони України. І, не дивлячись на свій вік, він ніколи не відмовляється від поїздок.
– Все мені кажуть, що я виглядаю молодше за свої роки, - кокетує Іван Юхимович. - Та й сам відчуваю, що ще в силі. Це дзвін мене омолоджує і повертає здоров'я. Коли хворію, що трапляється дуже рідко, мене наче тягне на дзвіницю. Зіграю мелодію і відчуваю, як наповнювати здоров'ям і силою!
Цікаво!
З давніх часів люди вірили в цілющу силу дзвонів. Наприклад, починали бити в дзвони під час епідемій, намагаючись таким чином захиститися від хвороб. Підтвердили сприятливу дію дзвону на організм людини і вчені. Кажуть, живий дзвін, той, який вибивають по-старому на дзвіниці, заспокоює душу і покращує здоров'я. Вчені сходяться на думці, що від частоти вібрацій наших клітин залежить і молодість організму: чим частіше, тим ми здоровіше і молодше. Дзвін впливає на навколишнє середовище (воду, повітря) і робить її несприятливою для хвороботворних бактерій і вірусів. А ось для людини корисний, справляє позитивний вплив мало не на кожен орган: звукові вібрації через нервову систему проводять своєрідний внутрішній масаж організму. Благотворно діє і на психіку: йдуть безсоння, неспокій, нервозність. Фахівці помічали, що також підвищується імунітет.
- Предметно-тематичні рубрики
- Адміністративно-територіальні
- Єпархія
- Капеланська служба єпархії
- Кафедральний собор Святої Трійці в Луцьку
- Деканат монастирів
- Горохівський деканат
- Камінь-Каширський деканат
- Ківерецький деканат
- Луцький міський деканат
- Луцький районний деканат
- Маневицький деканат
- Ратнівський деканат
- Рожищанський деканат
- Старовижівський деканат
- Цуманський деканат
- Шацький деканат
- Волинська православна богословська академія
- Персоналії
- Михаїл (Зінкевич), митрополит
- Філарет (Денисенко), почесний Патріарх
- Александрук Анатолій, протоієрей
- Андрухів Дмитро, протоієрей
- Антонюк Віталій, протоієрей
- Арсеній (Качан), ієромонах
- Близнюк Юрій, протоієрей
- Бодак Роман, протоієрей
- Бонис Іван, протоієрей
- Бучак Михайло, протоієрей
- Вакін Володимир, протоієрей
- Вронський Олександр, священик
- Гринів Богдан, протоієрей
- Гуреєв Іван, священик
- Димитрій (Франків), ієромонах
- Зеленко Іван, протоієрей
- Кованський Артем, священик
- Константин (Марченко), архімандрит
- Лазука Микола, протоієрей
- Ледвовк Сергій, протоієрей
- Лехкобит Віталій, протоієрей
- Лівончук Сергій, священик
- Макарій (Дядюсь), ієромонах
- Мельничук Михайло, протоієрей
- Мицько Володимир, протоієрей
- Мовчанюк Андрій, протоієрей
- Нестор (Олексюк), ієромонах
- Никодим (Смілий), ієромонах
- Пушко Віктор, протоієрей
- Ротченков Андрій, священик
- Савчук Микола, священик
- Святополк (Канюка), ігумен
- Семенюк Іван, протоієрей
- Собко Віталій, протоієрей
- Хромяк Андрій, священик
- Цап Микола, протоієрей
- Цилюрик Ігор, протоієрей
- Черенюк Ярослав, священик
- Шняк Василь, протоієрей
- Коць Микола, архідиякон
- Анастасія (Заруденець), ігуменя
- Марія (Ігнатенко), ігуменя
- Гребенюк Віктор
- Савчук Лариса