Волинська Епархія Української Православної Церкви
Київського Патріархату
офіційний сайт
Головна ПроповідіНіколи не здаватись!
Проповіді

Ніколи не здаватись!

12 березня 2017 р. Митрополит Луцький і Волинський Михаїл виголошує проповідь у кафедральному соборі Святої Трійці. Світлина інформаційної служби єпархії.

Проповідь митрополита Луцького і Волинського Михаїла, виголовшена 12 березня, у неділю другу Великого посту, на завершення Божественної Літургії у кафедральному соборі Святої Трійці.

Во ім’я Отця і Сина і Святого Духа! Слава Ісусу Христу!

Дорогі браття і сестри, поздоровляю всіх із воскресним днем сьогоднішнім, а причасників – з прийняттям Святих Христових Тайн.

Кожен із нас сьогодні, подумавши про своє попереднє життя, може сказати, наскільки швидко воно пробігає. Нещодавно, звершуючи чин прощення, думали, що такий довгий піст, – чи я його витримаю? Але, не зважаючи на ці думки, вже двох неділь цього посту немає. І тому, знаючи про цю швидкоплинність часу, Господь, аби виховати нас вірними, встановлює сьогоднішній день – оцю притчу про зцілення. Зцілення людини, яку принесли на ношах. З однієї сторони, це зрозуміла історія, яку ми собі уявляєм і кожен раз чуєм. Але є слова, які ми знову почерпуєм. І сьогоднішні слова, які ми повинні почерпнути з цієї історії, – «Віра твоя спасла тебе». Й інші слова: що Богу дано владу прощати і розв’язувати гріхи.

Ми розумієм ці слова в простому сенсі нашого сьогоднішнього подвигу. Ніколи не пізно щось у своєму житті міняти. Ніколи не пізно. Бо дуже часто ми вважаєм, будучи молодими, чи середнього віку, чи старшими: вже нічого неможливо змінити. Неможливо змінити стосунки з людьми, в роботі, в житті, в житлі, в кар’єрі, в багатьох інших речах. Але це людина думає, коли вона матеріальна, коли все її єство говорить про закони природи. Але не вірить, не довіряє законам духу, законам віри.

Тому здається, що все пройшло, все пропало. І дійсно, рухаючись по цій дорозі, матеріалісти вчили: «Живи сьогоднішнім днем». Але християни говорять: не просто жити сьогоднішнім днем – думай про майбутнє! А якщо людина думає про майбутнє, то вона його хоче мати гарним і щасливим. Тому все в нашому житті може змінити людини сама. Тут, на землі. Вона це може зробити своєю волею і благодаттю Божою. Тобто сама повинна цього захотіти. Але сама вона не зробить, якщо їй не допоможе в цьому Бог, якщо вона не звернеться зі своїм проханням до Бога.

Підтвердженням цього є слова апостола Павла: «Я можу все в укріпляючому мене Господі». Не треба думати, що все скінчилося. Нічого не скінчилося, це етап твого життя! Не треба думати, що ти нікому не потрібен. Чи ти молодий, чи ти вже пожив, а ви розвелися. Чи ти старий, а від тебе уже всі пішли... Це – етап твого життя.

Зауважте сьогоднішню притчу. Людину на носилках принесли. Здається, що може бути в невиліковної людини, ну тільки отакі страждання, дорога муки собі, муки тим, хто оточує. Але віра його, віра людей у те, що можна змінити, спонукала їх розібрати стелю й опустити на ношах. Ну не можу пройти, не можу достукатися, тому що багато людей (якщо буквально розуміти, а це й буквально було).

Поверніться до нашого життя. Наскільки ми це можемо зрозуміти, потрібно лише захотіти змінитися внутрішньо самому. Оцей розслаблений вірив, і сотник, який каже: Господи, я вірю, що ти це зробиш, но поможи мені. Бо я ще сумніваюся, я немічна людина. Я ще не маю такої віри, як гірчичне зерно. Дай мені, веди мене, Господи, в ці дні.

Як і в наші постові дні. Ось ми бадьоро перший тиждень почали і придумаємо навколо різні історії: наскільки треба строго, наскільки треба там канони... А спокуси – поряд. І ти щось раз візьмеш [скоромного] – ну, пропав піст, нічого не виходить. Ніколи не здавайтеся! Впав – то вставай. Що б ти не зробив. Запам’ятайте! Немає по вазі гріха, [що переважить] Боже чоловіколюбство. Чоловіколюбство Бога більше, в нього любові більше, ніж вага вашого гріха. Тобто Бог може допомогти, перемогти нас і того гріха, який ви вчинили. До Нього тільки треба звернутися і просити. І не думати: «все пропало, нічого не зміниш»... Вірити треба, довіряти Богові, просити! Тому, що благодаттю Христовою ми спасаємось. Вірою, яку ми маємо, не тільки укріпляємось. А про Авраама як сказано? «Вірою спасся Авраам». Яка в Авраама була, що він не подивився й на сина: потрібна ця жертва – хай Бог її забирає. Уявляєте собі, яка віра була? Довіра до Бога. Ось нам треба прагнути до такої віри, що ми переможемо, що в нашому житті все може змінитися, що може змінитися в будь-якому віці, в будь-якому стані. Але [для цього] укріплятися благодаттю Христовою, молитвою, подвигом, очищенням, працею над собою. Постійною працею.

Тому ніколи не здавайтеся і вірте, що Господь, Який переміг смерть, дасть нам перемогти і наші життєві клопоти. Бо немає таких проблем, які змогли б нас збити з правильного, християнського шляху. Це все невеличкі життєві “заморочки”. А Господь допоможе людині, яка прагне ось це все змінити. «Я можу все в укріпляючому мене Господі». Тому Бог на поміч вам у подальших постових трудах. Ніколи не здавайтеся, ідіть до кінця. І тоді – радість у серці, й чистими устами скажете: «Христос воістину воскрес».

Слава Ісусу Христу!

13 березня 2017 р. Інші проповіді за рубриками: Кафедральний собор Святої Трійці в Луцьку, Митрополит Луцький і Волинський Михаїл
Архів проповідей
Сайти нашої
епархії
Сайт нашої
Церкви
Наші
банери