Волинська Епархія Православної Церкви України Офіційний сайт
Головна ПроповідіПерепросіть і йдіть разом!
Проповіді

Перепросіть і йдіть разом!

28 лютого 2021 р. У кафедральному соборі Святої Трійці. Світлина інформаційної служби єпархії.

Із проповіді митрополита Луцького і Волинського Михаїла, виголошеної 28 лютого, в неділю 38-му після П'ятдесятниці, в кафедральному соборі Святої Трійці.

Сьогоднішня підготовча неділя, в своєму євангельському читанні, оповідає нам історію одного із синів – ми називаєм його «блудним сином». Ця неділя розкриває сутність поведінки самої людини, від вчинення нею гріха до щирого розкаяння. Акцент, звичайно, робиться в першу чергу на розуміння «блудного сина» і на сам блуд… Блуд – це стосунки між неодруженими (фізичні, фізіологічні), перелюб – ті ж самі стосунки, але вже коли хтось один у шлюбі... Залишим цю частину теми в цьому євангельському читанні на інший раз.

Я би хотів, щоб ми подивилися на іншу частину – стосунки в сім’ї. Є батько, має майно, він і призначає передати його дітям... Той накопичений капітал повинен бути стартом для дітей, не забезпеченням їхнім, а стартом, можливостями розкрити весь свій талант і потенціал. І ось один із синів побажав отримати оцей стартовий капітал. Пішов і потратив його не для приумноження, а для задоволення. Мав він на це право? Звичайно, мав. Ми свобідні люди. Хочем – тратим на одне, хочем – на друге. Але наслідки неправильного розподілення того капіталу довели його до того, що він, потративши все, харчувався із свинями. І другий брат, якому залишився інший капітал, – цей жив з батьком. І, зрозуміло, що батько не хотів, щоб він був лише споживачем, а весь час його заставляв до роботи, прививав любов до праці.

І ось зустріч одного, який потратив майно, і зустріч іншого, в якого все залишилося. Батько, який родив і першого, і другого, любить, переживає за обох. І розуміє, що спіткнутися може будь-який син, в будь-який момент. І коли один спіткнувся, але розкаявся і прийшов, він з радістю його зустрів – син його повернувся. І братові каже: «Порадій, брат твій помер, а воскрес, згубився, а ми його найшли, він тепер частина нашої родини». Реакція брата яка? «Ну ось, ти йому все віддав, він протринькав, тепер повернувся і ти знову влаштовуєш свято. А я тут працюю весь час – і ти мені нічого не хочеш дати».

Але в чому тут суть найважливіша? Найважливіша суть – відчуття себе як родини. Біль одного члена родини – це біль всієї родини. Радість одного члена родини – це радість всієї родини. Диявол весь час спокушає нас до людиноненависті, тому що людина Богом була створена, в противагу – падіння диявола. І що він робить? Бажання знищити людину, навівати людині такі думки, щоб вона нищила собі подібного. І перший із таких моментів нищення один одного: Каїн вбив Авеля – чого? Та дуже просто: тому, що Бог на цього дари споглянувся і прийняв, а цього – не прийняв. Бог жодного із них не обидив. Але один приніс щиро, а другий приніс формально.

Всі війни – від людиноненависті. Голодомори від чого? Від людиноненависті. Бійки всякі (великого, більшого масштабу), в сім’ї можуть завидувати один одному. Діти між собою сваряться, тому що тому дали таку цукерку, а тому дали таку, чи в такого така іграшка, в іншого інша. Зависть породжує самі погані, які важко й придумати, вчинки, незважаючи, родина чи не родина – заздрять будь-чому... Христові ми тоді? Ми з Богом це робим? Чи диявола слухаєм і робимо ці вчинки? Ми можем порадіти тому, що в сусідки твоєї добре? Ти маєш добро на цій площадці моральне, матеріальне, бо в неї все добре. Можна ж провідати, зайти повечеряти, зарядитися від них якоюсь гарною енергією, думками, прикладом для життя. Ні, ми коврика перекладем, двері поцарапаєм.

Порадій, що твій брат помер, але народився, згубився і був знайдений. Треба радіти за ближнього. Треба співстраждати не словами, а діями, треба допомагати не на слові, а на ділі. І треба зрозуміти, що кожен із нас може впасти. В кожного із нас в сім’ї може бути подібна проблема. Не тільки перелюбники. Діти наші або не можуть собі ради дати, або запивають, або наркомани, або «привлєкаються», або посилають тебе далеко, або не слухаються, або судяться взагалі батьки з дітьми за квартиру, за хату, за будь-що, не розмовляють один з одним неділю, дві, більшу частину життя. В кожного із нас, або персонально, або в родині можуть бути різні випробування. Тому коли хтось спіткнувся, допоможи йому, подай йому руку, щоб він вирівнявся і йшов правильною дорогою. Коли хтось спіткнувся і хоче вибачитися – вибачай і обнімай його, радій, що у вас наступив мир, що у вас є порозуміння в родині, в сім’ї, що ви можете зібратися і не пересваритися. Радіти цьому треба, що ти можеш у під’їзд зайти і знати, що є той, хто запросить тебе на чай, є з ким порозмовляти, з тобою вітаються…

І тому ось ця неділя про блудного сина нагадує нам: коли ми підійдем до початку посту, почнуться дні сповідні, то ми сповідалися б за свої власні гріхи, про своє дбали б. В чому ти сповідався? В чому ти каєшся?.. Ти на кого хочеш бути похожий? На цього сина, який прийшов покаявся? Чи на сина, який скорбив, як батько себе повів? Ти похожий на митаря, чи ти похожий на фарисея? На кого ми хочем бути похожі в подальшому житті? Яким життям ми хочем бачити завтра? На площадці з сусідом, в межу з сусідом, на роботі з сусідом, з ближнім своїм в домі своєму, в хаті своїй – які стосунки ми хочем бачити? Ми будем радіти тому, що хтось зробив і покаявся, ми даєм йому можливість прощення? Ми стаєм у позицію батька, коли бачимо, що є зближення і радіємо, чи ще більше починаєм вигадувати: «Пам'ятаєш, а ти сказав...»?

Хочете примиритися – ніколи не згадуйте минувшини, завжди рухайтеся тільки вперед. Не згадуйте, хто що сказав. Хто хоче жити в мирі – він дивиться вперед. Хто хоче весь час бути в стані сварки – він завжди буде оглядатись назад. Дивлячись назад, найдете, хто що кому сказав і зробив. А якщо будете дивитися вперід, це буде нова чиста сторінка. Будуйте своє життя кожен день з нової чистої сторінки, а з минувшини – лише робіть висновки.

Тому я бажаю вам бути сьогодні воістину євангельськими каянниками, які усвідомлюють, що й самі можуть щось зробити небогоугодне. А якщо ми це усвідомлюєм, то будем прощати і зближуватися з тими, з якими в нас на сьогоднішній день ще є якесь непорозуміння. Тому готуємось до неділі прощення (до неї ви не увійдете, якщо не підготуєтесь): подумайте, з ким у вас недобрі стосунки, за кого ви не радієте, подзвоніть до нього, посидіть, порозмовляйте. В нас набагато більше того, що нас об’єднує, лише в невеликому ми маєм право на свою точку зору. Бог вам на поміч ось це сьогодні збагнути, як блудний син, сказати: «Ну, вибач, було, але вибач, і ми з тобою йдем дальше вперед».

28 лютого 2021 р.
Інші проповіді за рубриками: Митрополит Луцький і Волинський Михаїл
Архів проповідей
Сайти нашої
епархії
Сайт нашої
Церкви
Наші
банери