Волинська Епархія Православної Церкви України Офіційний сайт
Головна ПроповідіФіларет (Денисенко), почесний Патріарх«Якщо ви за єдність Церкви, то чому проти Вселенського Патріарха?»
Проповіді

«Якщо ви за єдність Церкви, то чому проти Вселенського Патріарха?»

28 травня 2018 р. Проповідь Патріарха Київського і всієї Руси-України Філарета на завершення Божественної Літургії у луцькому кафедральному соборі Святої Трійці з нагоди престольного свята. Кадр із відео єпархіальної телестудії «Собор». Проповідь Патріарха Київського і всієї Руси-України Філарета 28 травня, в День Святого Духа, у луцькому кафедральному соборі Святої Трійці.

Во ім’я Отця і Сина і Святого Духа! Слава Ісусу Христу!

Дорогі браття і сестри, поздоровляю вас із храмовим святом на честь Пресвятої Трійці. Я дякую, що Господь сподобив мене і в цьому році разом з вами помолитися в цей святковий день.

Ми згадуєм зішестя Святого Духа на апостолів, заснування Церкви Христової. В чому виявлено це заснування Церкви Христової? Заснування виявлено в тому, що Господь благодаттю Святого Духа очистив апостолів і всіх послідовників Ісуса Христа від гріха. І послав їм Божественну благодать, і дав дари, і таким чином була заснована свята Церква Христова. Свята, яка складалась із святих людей.

А потім до цієї Церкви через проповідь апостолів приєднувались інші – язичники. Так, через проповідь апостолів. Але не тільки через проповідь. А через те, що вони звершували. А звершували вони чудеса. А чудеса звершувала не людина, а звершував Святий Дух. І тому, підтверджені й розповсюджені Церквою Христовою, працювали апостоли й інші послідовники Христа, а діяла Божественна благодать. Бо коли язичники бачили чудеса, то як вони не могли не повірить в Ісуса Христа? Коли Його ім’я воскрешало мертвих, або ізціляло хворих, або проганяло бісів. Ясно, що вони вірували насамперед в істинного Бога. І не тільки істинного Бога, а Бога, Який відкрив, що Він – Троїста Особа: Отець, Син і Святий Дух. І чому мученики перемагали страждання? Причому страждання часто такі, які людська особа взагалі не може витримати. А мученики терпіли. І від Христа не відмовлялись. Чому? Тому, що діяла Божественна благодать.

І не треба думать, що Божественна благодать діяла тільки тоді, в давні часи. Благодать Духа Святого діє протягом всієї історії Церкви Христової. Взять, наприклад, період Вселенських Соборів, коли йшла боротьба єретиків, які спотворювали Божественне вчення. Ну, наприклад, про Сина Божого. Говорили, що Він є творінням Бога, і не гідний Богові, бо Він є «творінням». І святі отці спростували це. Єретики були люди освічені. Освічені люди були! А їх перемогли святі отці, які діяли не від свого розуму, а діяли благодаттю Святого Духа, яка відкривала їм, де правда, а де неправда. І тому святі отці захищали правду. Правду про Бога. А єретики несли в суспільство вчення неправдиве. І кінець кінцем перемогла Церква, але перемогла Божественною благодаттю.

Ця ж сама Божественна благодать зберігає Церкву і в наші часи. Я часто згадую ті часи державного атеїзму, коли здавалося, що [Церква] не витримає такого гоніння, такого тиску. Але витримала. Церква залишилась і стала великою, атеїзму державного – нема. Благодать Божественна сильніша. І перемагає. Але як перемагає? Різноманітними способами. Але ми бачимо результати перемоги.

Так само у нас зараз в Україні. Іде війна, Крим забрали. А хто забрав Крим? «Гарант», Москва, яка казала: «Зброю [атомну] віддайте, а ми вам гарантуємо недоторканність вашої території». Дотримались вони цієї обіцянки? Цього договору дотримались? Не дотримались. Діяли вони по правді чи брехали? Брехали. Може бути Бог із брехнею? Не може. Не може! І тому брехня не переможе. І ми повинні твердо знать, що перемога [буде] наша. Бо правда з нами. А раз правда з нами, то з нами і Бог. А Бога ніяка сила перемогти не може.

Візьміть нашу Церкву – Київський Патріархат. Діяла, діє в цій нашій Церкві Божественна благодать? Діє. Звідкіля ми знаєм, що діє? Тому, що наша Церква росте. Не тільки росте – перемагає. Перемагає! Ось ми чекаємо Томос від Вселенського Патріарха про автокефалію нашої Церкви. Навіщо нам потрібний цей Томос? Що, ми без Томосу молитися Богу не можемо? Чи не можемо звершувати Божественну Літургію? Чи священики не мають благодаті, права відпускати гріхи? Все ми маєм. Для спасіння у нас є все. А чого ж ми хочемо, щоб нам дали Томос про автокефалію? Тільки одна причина: ми хочемо ввійти в спілкування з усіма Церквами. Оце нам потрібно, щоб ми були всі разом, з усією Церквою Христовою.

І цей час наближається, він близько. Вселенський Патріарх, який довгий час то наближався, то відходив (бо ми домагаємося його визнання більше 25 років), зараз уже знаходиться в такому стані, що не може відмовить. Я не буду говорити про всі обставини, що стримують Вселенського Патріарха надать Томос Українській Церкві про автокефалію. Але він попросив, щоб весь єпископат Київського Патріархату звернувся до нього про надання Томосу. І наш єпископат дуже швидко... За два дні ми направили йому звернення. Попросив таке звернення і від [Української Православної] Автокефальної Церкви, і єпископи Автокефальної Церкви направили. Просив єпископів [УПЦ] Московського Патріархату.

Московські єпископи бояться. Чого бояться? Думають, а що буде, якщо Томос Патріарх не дасть? То їх покарає Москва. А приклади покарання у них є. І тому бояться, хоч багато там єпископів, які готові приєднатись до нас. Але знайшлися такі сміливці, які все-таки звернулися до Вселенського Патріарха про надання Томосу. Просив [Вселенський Патріарх], щоб і Президент звернувся, і Верховна Рада. І Президент звернувся, і Верховна Рада звернулась. Тобто ми виконали усі умови, які поставив перед нами Вселенський Патріарх. І тепер чекаємо. З нашого боку все зроблено.

Як поводить себе Вселенський Патріарх? Тримається. А тиск на нього з боку Москви, з боку Путіна іде шалений. Зараз роз’їжджають представники Московської Патріархії по всіх Церквах і умовляють: «Не погоджуйтесь на те, щоб Вселенський Патріарх дав Київському Патріархату і взагалі [Українській] Помісній Церкві Томос про автокефалію. Не погоджуйтесь! Нехай вони, ці розкольники… (на нас вони так кажуть…) залишаються в розколі». І в той же час виступають «за єдність Церкви Христової».

Ось, я думаю, ви знаєте про постанову Синоду Української Православної Церкви (Московського Патріархату), де вони «із кожи лізуть» – захищають єдність Церкви. Але ні словом не скажуть, про яку єдність говориться. Про єдність Церкви? Якщо ви говорите про єдність Церкви, то навіщо ви їздите по всіх Церквах і переконуєте, щоб єдності цієї не було? Переконуєте інші Церкви: «Не підтримуйте Вселенського Патріарха». Виникає питання: то ви за єдність? Якщо ви за єдність, то для чого налаштовуєте проти Вселенського Патріарха інші Церкви? Значить, ви хочете розколоть Православ’я? І митрополит Іларіон (Алфеєв), який керує відділом зовнішніх зв’язків, заявив, що якщо Вселенський Патріарх дасть Томос Київському Патріархату і взагалі Українській Церкві, то відбудеться розкол у Православ’ї, – такий, який відбувся між Заходом і Сходом, коли утворилася Православна Церква і Католицька.

Отаким розколом Православ’я погрожує Москва – і Вселенському Патріарху, і нам. Але ж від кого цей розкол? Що, Патріарх Вселенський хоче такого розколу? Ви хочете розколоть! Ви хочете розколоть! Так про яку ж єдність ви говорите?! Лицеміри! Ви правду не говорите... Про яку єдність ви говорите? Про єдність Московії. І закликають нас повернутись до Москви: тоді буде «єдність Православ’я». Тобто схиляють нас, наполягають, вимагають повернення в рабство російське.

Цього ніколи не буде. Ми в рабстві вже більше трьохсот років прожили. І знаємо наслідки цього рабства. Більше нам його не треба. І невипадково український народ, наші люди життя своє віддають на Сході за свободу і незалежність нашої держави. Ми співаємо в Гімні: «Душу й тіло ми положим за нашу свободу»? Співаєм. А вони, ці сини і дочки наші кращі, життя дійсно відають, кладуть і душу й тіло. Діє тут Божественна благодать? Безумовно, діє. Бо вони, як мученики, що не боялись смерті й за Христа страждали. Так і наші сини і дочки віддають своє життя, теж не шкодують. Віддають як жертву Богові.

Тому Господь бачить це, правду і неправду. І ми повинні бути переконані: ніякі Синоди, ні Москва, ні погрози, ні підкупи не зламають нас. Не зламають! Бо з нами Бог. Як Бог був з мучениками, так Він і з нами. І мучителі мучеників загинули, а слава мучеників і донині прославляється.

Так і ми: іде війна, страждають люди, але народ піднімається. І цей волонтерський рух – це теж дія Божественної благодаті. Бо вона пробуджує співстраждання і любов до ближніх. І ми повинні дякувать Богові, що наближаємось і до визнання нашої Української Церкви, і до перемоги. І до перемоги: тому, що є всі ознаки, що нашу армію Путін не переможе. Тепер йому треба з красивим лицем вийти з Донбасу і вийти із Криму. І прийде час, що і з Донбасу піде, і з Криму піде. Про прапор, який не піднявся в день інавгурації, не забувайте: це – знамення Боже. Для Росії і для всього світу.

Нехай Господь наш Ісус Христос як допомагав нам, так і допомагає, і в майбутньому, а ми будем просить Його, каяться в своїх гріхах, очищаться і дякувати Йому за Його благодіяння. Тому – слава навіки-віків!

29 травня 2018 р. Інші проповіді за рубриками: Кафедральний собор Святої Трійці в Луцьку, Почесний Патріарх Філарет
Архів проповідей
Сайти нашої
епархії
Сайт нашої
Церкви
Наші
банери