21 серпня – преподобного Григорія Іконописця

Про житіє цього святого збереглося небагато відомостей, дата і місце народження його невідомі. Знаємо лише, що спасався угодник у ХІІІ столітті.

На карті Ближніх печер 1661 і 1703 років згаданий «Григорій маляр». Так колись доволі спрощено називали роботу тих майстрів, які залишили яскравий слід в іконописі досконалою майстерністю.

На карті 1744 року його відзначено вже як «преп. Григорій іконописець». Не виключено, що йому тотожний «святий Григорій, монах чудотворний», названий картою 1638 року. Однак можлива і тотожність останнього з подвижником, який вказаний у 1661 році як «Григорій чудотворець».

Складене на рубежі XVI–XVII ст. «Сказання про святих іконописців» стверджує, що «преп. отець Григорій Печерський, іконописець Київський, багато святих ікон написав чудотворних, які тут в Руській землі знаходяться, сопостник був преподобному Аліпію».

На цій підставі архієпископ Філарет (Гумілевський) вважав святого Григорія сучасником преподобного Аліпія Іконописця. (Народився у Києві близько 1050 року і був відомий серед сучасників не тільки як живописець, але й ювелір та лікар. Мистецтва написання ікон Аліпій, або ж Алімпій навчався у грецьких майстрів, яких запросили розписати Печерську церкву.)

Преподобний Георгій як майстер міг переймати від Аліпія секрети творчості, вдосконалюватись у творенні образів. У 9-й пісні канону служби Собору Києво-Печерських преподобних, які спочивають у Ближніх печерах, Григорій називається візантійським – можливо, він був у числі іконописців, які прибули з Константинополя до Києва для прикраси Великої церкви монастиря на честь Успін­ня Пресвятої Богородиці.

При суворому подвижництві преподобний Григорій ніколи не дозволяв собі іншої їжі, крім трав, і, даючи їх хворим, зціляв їх.

Мощі святого покояться у Феодосієвих печерах Києво-Печерської лаври.

Волин. єпарх. відом. – 2019.– № 7–8 (176–177)