Ми так запитуємо, бо знаємо, що можемо ухилитись від доброго до злого. Часто свідомо, обдумано, з розрахунком. І, звичайно, краще б такого вибору в нас не було. Ми б обрали завжди те, що правильно і добре. Але це ілюзія. Якщо говорити про вибір, а точніше – свободу обирати, то це дар Божий. Християнство – це «про свободу». Хоча ми звикли говорити, що це «про любов». Але хіба буває любов насильною? Хіба люблячий Бог позбавить свободи? Ні, тільки тиран і деспот. А Бог – Отець, Отець люблячий. У Євангелії є дуже глибока притча про блудного сина, який розтратив усе своє майно, живучи блудно, і повернувся до дому батька, мріючи, щоб він прийняв його бодай, як раба. Цю притчу правильніше було б назвати не про блудного сина, а про люблячого батька.
Отож, чому Бог ставить мене перед вибором? Мовляв, проблем нам тільки додав. Якщо є можливість вибору, якщо Бог поставив тебе перед вибором, значить треба проявити і вчинити свою волю й обрати – добре чи зле. Нічого не обирати – теж не варіант. Такої опції немає, бо бездіяльність теж буває злочинна. Безвольність – це ж відсутність доброї волі. Тому вибір важливий і необхідний. І він залежить від нашої волі. Позбавити нас вибору – означає позбавити нас свободи волі, зробити невільними. Навіть у полоні, у в'язниці, перед лицем смерті справжні титани духу, люди, у яких не залишилось ні здоров'я, ні сили, нічого, що пов’язує їх із цим світом, обирають правду і власну гідність. Бо це єдине, що не можна у них відібрати, – гідність, яку дав Бог бути вільними.
Додам словами святого Йоана Золотоустого, великого вчителя церкви IV ст.: «Воля є рух, що народжується з нас самих, який ми направляємо, куди хочемо. Воля сама в собі є природною здатністю, даною від Бога; але та сама воля є щось і наше власне й залежить від нашого розуму». Прекрасні слова, як на мене!
