Волинська Епархія Православної Церкви України Офіційний сайт
Головна ПроповідіМи всі маємо бути апостолами
Проповіді

Ми всі маємо бути апостолами

24 липня 2016 р. Митрополит Луцький і Волинський Михаїл під час проповіді в кафедральному соборі Святої Трійці у Луцьку. Світлина інформаційної служби єпархії Проповідь митрополита Луцького і Волинського Михаїла, виголошена 24 липня, в неділю 5-ту після П’ятдесятниці, на завершення Божественної Літургії в кафедральному соборі Святої Трійці.

Во ім’я Отця і Сина і Святого Духа. Слава Ісусу Христу!

Улюблені браття і сестри, поздоровляю усіх вас із воскресним днем, а причасників – із прийняттям Святих Христових Таїн.

Приємно, що сьогодні найбільше причасників – з ім’ям Ольга. Іменинниць вітаю з днем ангела. Носите ім’я однієї з волинських проповідниць. І, власне, сонм волинських святих розпочинається з імені святої рівноапостольної Ольги, яка має родинне коріння із Волині.

До кінця біографія її не досліджена: хто її батьки, з якого місця конкретніше... Але те, що одне із сіл Волинської області – це село Будятичі – належало княгині Ользі, як описує літописець, означає, що вона мала до Волині відношення. І багато інших об’єктивних і суб’єктивних історичних прикладів про це свідчать. І ми сміливо можемо її називати із сонму волинських святих.

Як і сам рівноапостольний князь Володимир: народився в селі Будятичі. Як описує літописець, княгиня Ольга зіслала Малушу в село, яке їй належить, – село Будятичі, де вона і народила рівноапостольного князя Володимира.

І тому, вшановуючи сьогодні цю велику проповідницю, до неї Церква додає таку приставку: «свята рівноапостольна». Хто такі апостоли? Ми згадуємо, в першу чергу, за дванадцять апостолів – оповіддю з Євангелія. Згадуємо апостолів, які написали Євангеліє. Але саме слово «апостол» означає що? Що означає «апостол»? «Посланець» – той, який посланий приносити звістку, благу, добру, хорошу звістку. Оцього називають апостолом. Тому тих послідовників Ісуса Христа і називали апостолами. Чому? Тому, що вони йшли і розказували про Ісуса Христа, про те, що Він воістину прийшов у цей світ, народився, жив, був розп’ятий, і всі ці події, які ми оспівуємо в нашому Символі віри. І ось вони розказували про це, і називали цих людей апостолами.

Але не треба думати, що апостоли – це лише дванадцятеро. Ми знаємо з Діянь апостолів, що були апостоли і з сімдесяти. Зокрема, хто з апостолів був із сімдесяти? Даю підказку: один із них ще й написав Святе Євангеліє. Знаєте? Вдома почитаєте. Наступного разу розкажете. Так ось, були апостоли від сімдесяти... Були апостоли і від п’ятисот. Це вже послідовники тих сімдесяти. Всі ці люди називалися апостолами в ті часи. І сьогодні ми можем говорити, що і тут, у храмі, ми з вами також апостоли. Бо ми приходим і розповідаємо вдома, на роботі, будь-де про Ісуса Христа. Говорим про Ісуса Христа? Говорим. Значить, уже благовістуєм. Значить, уже розказуєм якусь звістку. Від того, що ми пережили, відчули, почули, зрозуміли, іншим доносимо ці слова.

Для кого ми в першу чергу є апостолами? Звичайно ж, для своїх дітей. Ми для них передаємо оці знання про Священне Писання. А потім всім іншим, тим людям, які нас оточують. Так ось, називатися ми можемо всі апостолами. Ми з вами апостоли ХХІ століття. А ось назватися рівноапостольною може людина по великому своєму подвигу. Настільки багато вона потрудилася у благовісті Христовому.

Багато. Просвітила язичників. Велика кількість людей після того прийняла православну віру, хрестилися. І, власне, про таких людей кажуть – «рівноапостольний»: ми називаємо так тих, які не належали, не жили в період апостолів.

Князь Володимир хрестив Русь. Княгиня Ольга, за якої хрестилося багато. Рівноапостольна Ніна – просвітительниця Грузії. І багато інших, яких ми можемо називати рівноапостольними за їхнім подвигом Так ось, оцей подвиг великий не тільки в Божих очах, в означенні проповіді. А цей подвиг великий у своїй основі, в діянні. Результатом твоєї проповіді стають ось такі зміни. Так ось, сьогодні наша з вами місія – місія бути подібними до апостолів. У ревності своєї проповіді, ревністю свого життя і розповіддю про Бога.

Наприклад, якщо людина каже: «Я вірую» і собі молиться вдома, у храмі, проводить благочестиве життя, – це побожна віруюча людина. Але цього недостатньо. Тому, що своїм прикладом свої знання треба передавати. Не просто – «я знаю». Іншим розкажи. Іншим приклад покажи. Ось я пішов до храму, я пішов на Службу. А чи розбудив ти того, який поряд? Може, він проспав у немочі своїй, може, десь не хотів іти, може, десь захворів, може, ще щось. Ти допоміг йому добратися до храму? Ми інколи жалієм: хай відпочине, нема часу, завтра, наступного разу, на свято всі підем. Тоді ми – християни, але егоїсти… А іншим розказати? А не хочеться турбувати... Ось ми вірим, а діти – вони сучасні. Чи внуки – вони сучасні, в них зовсім інші тенденції світогляду. І що я їм буду розказувати? І не розказуєм, ідем і плачемось: «Я в храмі, а дитина не хоче іти» або «я в храмі, а воно залежне від чогось». І ти кажеш: «Водила б до храму, водила б до Христа, – може б, не пив чи не зловживав, щось інше, чи по-інакшому би жив».

Хіба храм поганого навчає? Не поганого навчає. А якщо храм вчить доброго, то чому ми не вчимося цього доброго всі? І якби вчилися всі, порозуміння було. Це добре, що ти спасаєш свою душу, – це перший крок. А ще добре, щоб ти допомагав іншому. Був ревний, як апостол. Розказував про Христа і приводив до Христа. Заохочував іти. Формував свій день так, щоб усі розуміли: молитва – а потім усе інше. Прослав Бога, а потім усе інше. Ось тоді ти стаєш на цей ступінь, який може називатися рівноапостольним. З однієї сторони, звичайно, треба дивитися на себе. І я цього вас повчав: навчіться любити себе. Але це ж не в означенні егоїзму – тільки себе. Почніть із себе, а потім «і ближнього свого, як самого себе». З себе почав, а продовжуєш іншою заповіддю. І ближнього треба полюбити, як самого себе. У цьому наша рівноапостольність повинна проявлятись у всіх. Не тільки говорити: «рівноапостольна Ольга». Якщо носим це ім’я, то й говоримо: «по імені і життя його». А життя наше відповідає життю нашого небесного покровителя? Тому важливо кожному прочитати життя свого небесного покровителя.

Сьогодні в нас є привід говорити про Ольгу. Тому, в першу чергу, ті, хто носить це святе ім’я, прочитайте про життя Ольги. Не просто як біографічний такий опис: де народилася, що зробила і так далі в історичному плані. Але ж ми згадуємо її як святу! То згадаймо це в духовному плані. Чи ти – такий? Якщо Ольга прожила своє життя і стала святою, може, і ти отримаєш не просто Царство Небесне, не просто блаженне життя, а життя в гармонії з самим собою, тут, сьогодні, на землі. Звичайно, ми говорим про майбутнє. А тут, сьогодні, як? Так ось, наслідуймо наших небесних покровителів, які своє життя прожити і називаються серед людей святими, а ще більше – великими…

Усе це не архаїчні імена чи приставки. Це – сьогодні. «Блаженно прожив» або «блаженно уснув, блаженна смерть»: це ж питання не тільки минулого, але й сьогоднішнього, усі ж помрем, але як? «Блаженно помер, щасливо прожив» – це стосується й нас. Тому давайте, щоб усі приставки, які ми доставляємо до святих і про яких згадуємо, свого часу могли додати й до нашого імені: «преподобний», «свята» чи «рівноапостольна». Тому сьогодні, взиваючи до нашої української, волинської, всеправославної святої Ольги, звернімось у молитві: «Рівноапостольна Ольго, моли Бога за нас, наставляючи нас бути ревними і рівноапостольними в нашому ХХІ столітті».

Тому здоров’я і щасливого многоліття іменинницям, і ревнісного служіння нашим усім небесним покровителям, імена яких ми носим, а ми в житті їм подражаєм.

Слава Ісусу Христу!

25 липня 2016 р. Інші проповіді за рубриками: Кафедральний собор Святої Трійці в Луцьку, Митрополит Луцький і Волинський Михаїл
Архів проповідей
Сайти нашої
епархії
Сайт нашої
Церкви
Наші
банери