5 серпня – Почаївської iкони Божої Матерi
У храмах єпархії пройдуть Богослужіння. Зокрема, у луцькому кафедральному соборі Святої Трійці Літургія розпочнеться о 9.00. Як повідомляє нам
єпархііальний календар, храмові свята відзначатимуть церкви Почаївської ікони Божої Матері в селах Гулівка Ковельського районного деканату, Клубочин Цуманського (Ківерецький р-н) та каплиця Почаївської ікони Божої Матері в міській поліклініці № 3 міста Луцька.
5 серпня ми знову прославляємо Пречисту Богородицю та Приснодіву Марію, урочисто вшановуючи визначну святиню нашого народу, чудотворну Почаївську ікону Божої Матері – на згадку про подію визволення Успенської Почаївської Лаври від турецької облоги влітку 1675 року.
Надзвичайною є історія цієї чудотворної ікони. В 1597 році її подарувала монастирю заможна вдова Анна Гойська, що володіла Почаєвом у другій половині ХVІ століття. А їй цю ікону свого часу подарував грецький митрополит Неофіт – на знак вдячності за сердечний прийом. Образ став святинею дому Гойської. Благочестива Анна просила Пречисту про зцілення сліпого від народження брата Пилипа. І сталося диво – він прозрів. Після такого чуда бояриня Гойська з хресним ходом перенесла її на Почаївську гору для загального поклоніння і відтоді щедро наділяла монастир земельними наділами.
Понад 450 років ікона своєю чудотворною силою посилає благодать Божу, і кожному, хто звертається з щирою вірою та молитвою, надається допомога та зцілення. З чудотворним образом Богородиці та з Її особливим заступництвом святої обителі пов’язана історична подія, яка сталася влітку 1675 року.
Османські полки під проводом хана Нурредіна обступили обитель з трьох боків. Військ для захисту обителі не було, тому ігумен закликав братію та мирян звернутися до небесних заступників – Пресвятої Богородиці та преподобного Іова Почаївського.
Рано-вранці, коли татари якраз востаннє обговорювали штурм монастиря, ігумен звелів співати акафіст Божій Матері. З першими словами «Взбранній Воєводі» над храмом раптом явилася Сама Пречиста Богородиця, «омофор білоблискучий розпускаючи», з небесними ангелами, які тримали оголені мечі. Преподобний Іов був поблизу Богородиці, вклонявся Їй та молився про захист обителі. Татари в сум’ятті стали стріляти в Пресвяту Богородицю та преподобного, однак стріли поверталися назад і ранили тих, хто їх пускав. Жак охопив ворогів. У панічній втечі, не розбираючи своїх, вони вбивали один одного. Захисники монастиря кинулися навздогін і багатьох захопили в полон. Дехто з полонених згодом прийняв християнську віру й залишився в обителі назавжди.
За старовинним переданням, одного разу на вершині гори, якій Господь судив стати всесвітньою святинею, явилася перед місцевими пастухами Сама Пречиста Божа Мати в сяючому вогняному стовпі. Упали пастухи долілиць, а Цариця, огорнута сяйвом, поволі піднялась на небо. На камені, де Вона стояла, побачили пастухи чудо – стопу, з якої витікала вода. На честь Успіння Пресвятої Богородиці на тому місці було споруджено храм. А з перших пустинників Почаївської гори невдовзі виникла чернеча община.
Відтоді Почаїв здобув славу дивовижного місця. Розповідають, що у XVIII столітті повз Почаїв проїздив польський граф Микола Потоцький. Несподівано коні, мабуть, чогось перелякавшись, перекинули екіпаж. Нестриманий від природи граф вихопив пістолет, аби застрелити кучера. Але той повернувся в бік Почаївської Лаври з благанням: «Мати Божа, Почаївська, спаси мене...» І дивна річ – пістолет Потоцького дав осічку. Не вистрелив ані вдруге, ані втретє. Тільки тоді граф зрозумів, Хто захистив кучера. Святе місце справило на нього таке сильне враження, що він вирішив залишитись у монастирі і став його меценатом.
Мабуть, немає в нашій Україні такого храму, де би не було спускної ікони Матері Божої Почаївської, Яку вшановують та гаряче моляться перед Нею. І кожен храм чи чернеча обитель можуть розповісти не про одне чудо, дароване Богородицею. Чи то одужання хворих, чи посилання дітей неплідним сімейним парам, чи ті потаємні прохання, які зі сльозами котяться та невідомі нікому, крім Цариці Небесної. І про ці неодноразові чудеса можуть розповісти ті дарунки на знак вдячності, якими красується не один образ Святої Матері.
