
Великомученика Мини Фригійського, воїна (304). Мученика Вiктора i мучениці Стефаниди (ІІ). Мученика Вiкентiя Сарагоського, диякона (304). Преподобного Феодора Студита, сповідника (826). Мученика Стефана Дечанського (бл. 1336, Серб.)...
Як подає нам єпархіальний календар, храмові свята матимуть церкви Рівноапостольної княгині Ольги в Луцьку, Ківерцях та в селі Залісці Рожищанського деканату.Чи були серед апостолів жінки? Церква відповідає впевнено: так! Шістьох святих Церква називає рівними апостолам: це Марія Магдалина, Фекла, Апфія, Єлена Візантійська, Ніно Грузинська та наша співвітчизниця – Ольга Руська, Реґіна Ругорум – тобто королева русичів, як зве її стародавній латинський літопис.
Зміст апостольського подвигу святої Ольги розкрито у тексті її величання: «Величаємо тебе, як зорю ранішню, що в землі нашій засяяла, і світло віри Православної народу твоєму провістила».
Історики і до сьогодні сперечаються над багатьма сторінками її біографії. Однак головним залишається те, що саме вона була бабусею великого князя Володимира Святославича, і саме її онук охрестив Русь.
За версією одного з істориків, молода князівна була спадкоємицею Миколая-Аскольда, одного з перших християн серед Київських градоправителів. Запам’ятали люди її хоробрість і великий розум. Полюбили її за мудрість і справедливий суд. І шляхетною була княжна, і близькою та простою водночас. І була вона справжньою жінкою, хоча життя ставило перед нею по-справжньому чоловічі дилеми. Коли в 945 році від руки обурених древлян, незгодних із податковою політикою Київського князя, жорстоко загинув її чоловік Ігор, Ольга ясно зрозуміла: від непокараної крові маленький хижак стане сміливіший, збере зграю та спробує захопити її дім, а її дитину – знищити. І вона почала діяти, за всіма законами військового часу та тієї жорстокої епохи.
Далі була розбудова Київської держави, за що Ольга отримала в народі ймення мудрої. Саме вона була автором першої адміністративної реформи, відповідно до якої різнобарвні племена згуртувалися навколо Києва, а землі розділились на чіткі округи.
У 955 році вона приймає хрещення в Константинопольському соборі Святої Софії. За літописами, її хрестить сам Патріарх, а хрещеним батьком стає Візантійський імператор. Відтоді княгиня стає Богомудрою, адже розуміє: шлях у майбутнє Русі лежить через проповідь Євангелія, Хрещення та духовну просвіту. Біллю до смерті залишалося те, що син Святослав не пішов за нею, відмовившись заради військової слави та авторитету серед воїнів-язичників приймати християнство.
Найзаповітніша мрія Ольги втілилась в житті вихованого нею онука, який увійде в нашу історію, як Володимир Ясне Сонечко, Хреститель Русі.
Після святого Хрещення Ольга прожила трохи більше десяти років. Вона померла в 969 році і була похована за християнським обрядом. Онук переніс її мощі в знамениту Десятинну церкву Успіння Пресвятої Богородиці, перший кам’яний храм Давньоруської держави. У 1547 році велику княгиню зарахували до лику рівноапостольних святих.