
Апостола Филипа (І). Святого благовірного Візантійського імператора Юстинiана (565) та імператриці Феодори (548). Святителя Григорiя Палами, архієпископа Фессалонiкійського (бл. 1360)...
Цього дня, сьомої неділі після Пасхи, вшановуємо пам'ять учасників Першого Вселенського собору (325 р.). Це зібрання християнських ієрархів скликано імператором Константином, оскільки державну владу, як і Церкву, вельми непокоїли масштабна боротьба православних та аріанців у Римській імперії, що переростала в громадські заворушення, невирішеність календарного питання (різні єпархії та парафії святкували Великдень, тримали Великий піст у різний час), інші невлагодженості церковного – а отже, й суспільного – життя.
Імператор через державні структури зібрав учасників, надав для Собору свій палац у м. Нікея та лишився на ньому як слухач. Делегатами були понад триста єпископів, переважно православні зі східної частини імперії, у тому числі владика Теофіл Готський, який представляв християн Криму.
Документи Собору не збереглися, проте його хід і рішення достатньо відомі. Насамперед Собор після гарячих дискусій затвердив істинне вчення про Ісуса Христа – про Його єдиносущнiсть із Богом Отцем. А вчення пресвітера Арiя i його прихильникiв, якi неправдиво вчили про Спасителя (що Він начебто лише «найдосконаліше творіння», а не Боголюдина, одна з Іпостасей Триєдиного Бога), осудили як єресь.
Аби закарбувати цей дуже важливий пункт православного богослів’я, Собор виробив короткий виклад основ правовірного християнського вчення – Нікейський Символ віри. До речі, святi отцi захищали правдиве вiровчення не тiльки на Першому, але й на всiх семи Вселенських соборах. Зокрема, на Другому було уточнено, розширено Символ віри, на Сьомому остаточно затверджено і він – як молитва «Вірую» – набув такого вигляду, як нині.
У Нікеї також установили єдиний для всього християнства принцип вираховування дати Пасхи, що діє й тепер, деякі канони тощо.
Тож нині, коли у зв’язку з одержанням ПЦУ канонічної автокефалії лунають голоси про, мовляв, неприпустимість «втручання» держави в церковне життя, варто згадати внесок імператора Константина, в той час іще навіть неохрещеного. Без його «втручання» Церква й надалі потерпала б від усіляких невпорядкованостей, а від цього страждало б і життя державне.
Усі події 31 травня за єпархіальним календарем – ось тут.