Цього дня, сьомої неділі після Пасхи, вшановуємо пам'ять учасників Першого Вселенського собору (325 р.). Це зібрання християнських ієрархів скликано імператором Константином, оскільки державну владу, як і Церкву, вельми непокоїли масштабна боротьба православних та аріанців у Римській імперії, що переростала в громадські заворушення, невирішеність календарного питання (різні єпархії та парафії святкували Великдень, тримали Великий піст у різний час), інші невлагодженості церковного – а отже, й суспільного – життя.
Імператор через державні структури зібрав учасників, надав для Собору свій палац у м. Нікея та лишився на ньому як слухач. Делегатами були понад триста єпископів, переважно православні зі східної частини імперії, у тому числі владика Теофіл Готський, який представляв християн Криму.
Документи Собору не збереглися, проте його хід і рішення достатньо відомі. Насамперед Собор після гарячих дискусій затвердив істинне вчення про Ісуса Христа – про Його єдиносущнiсть із Богом Отцем. А вчення пресвітера Арiя i його прихильникiв, якi неправдиво вчили про Спасителя (що Він начебто лише «найдосконаліше творіння», а не Боголюдина, одна з Іпостасей Триєдиного Бога), осудили як єресь.
Аби закарбувати цей дуже важливий пункт православного богослів’я, Собор виробив короткий виклад основ правовірного християнського вчення – Нікейський Символ віри. До речі, святi отцi захищали правдиве вiровчення не тiльки на Першому, але й на всiх семи Вселенських соборах. Зокрема, на Другому було уточнено, розширено Символ віри, на Сьомому остаточно затверджено і він – як молитва «Вірую» – набув такого вигляду, як нині.
У Нікеї також установили єдиний для всього християнства принцип вираховування дати Пасхи, що діє й тепер, деякі канони тощо.
Тож нині, коли у зв’язку з одержанням ПЦУ канонічної автокефалії лунають голоси про, мовляв, неприпустимість «втручання» держави в церковне життя, варто згадати внесок імператора Константина, в той час іще навіть неохрещеного. Без його «втручання» Церква й надалі потерпала б від усіляких невпорядкованостей, а від цього страждало б і життя державне.
Усі події 31 травня за єпархіальним календарем – ось тут.
