Цього дня особливо вшановуємо преподобного Миколу Святошу, князя Луцького, печерського чудотворця. Домова церква чоловічого монастиря Святителя Миколая Чудотворця в с. Жидичин Ківерецького деканату святкує престольний празник. Життя угодника пов’язане з Луцьком, де він князював (поч. ХІІ ст.). За покликом душі став ченцем Києво-Печерської лаври і там звершив духовний подвиг.
У хрещенні мав ім’я Панкратій, але, за тодішнім звичаєм, його друге світське ім’я – Святослав (пестлива форма якого – Святоша). Однак ще з дитинства його так ласкаво називали ще й за смиренність і лагідність. Усім усе прощав і жив тихо, змалку полюбив молитву і службу Божу.
Юний княжич виховувався благочестиво, і коли прийшов йому час очолити удільне Луцьке князівство, за рік правління зазнав уповні, що влада примушує до дій, суперечних моральним принципам. Тож 1107 року зрікається світу і приймає постриг з іменем Миколай, полишивши дружину й дочку.
Був монахом 36 літ. Спочатку мав послух у поварні: заготовлював дрова й носив воду з Дніпра. Опісля був приставлений три роки стерегти браму, потім іще три – прислуговував братії під час трапези. Пройшовши сумлінно ці послухи, з дозволу ігумена прийняв обітницю мовчання. У безмовності й повному зосередженні на пізнанні Божественного біля своєї келії й неподалік брами розбив сад, почав збирати книги, які стали основою бібліотеки Печерського монастиря. Саме тоді він подарував обителі свої землі біля Києва, де згодом з’явилося містечко Святошино (тепер у складі столиці). Побудував Троїцьку надбрамну церкву, не зронивши ані слова, бо не міг порушити обітниці мовчання. Невдовзі стараннями брата Миколая було споруджено і лікарняну церкву на честь Святителя Миколая, його небесного покровителя. Заснував і лікарню для монахів, яка з часом увійшла до складу Микільського монастиря.
«Києво-Печерський патерик» розповідає, що преподобний міг зцілювати хворих молитвою. Відома історія, яка трапилася з лікарем Петром – сирійцем за походженням, котрий служив у преподобного ще тоді, коли той князював у Луцьку. Декілька разів приходив до Миколи Святоші у Печерський монастир його колишній лікар і просив припинити важке подвизання, бо воно шкідливе для здоров’я. На це преподобний відповідав, що «нинішні страждання нічого не варті порівняно з тією славою, що відкриється в нас». Лікар не повірив. А коли сам захворів, то Микола Святоша заборонив йому приймати ліки й молитвою зцілив його. Вражений цим чудом, сирієць Петро постригся в монахи.
У 1142 році угодник на якийсь час покинув монастир і виконав дипломатичне доручення свого племінника князя Всеволода Ольговича. Потім повернувся в обитель і за рік спочив у Бозі. На похорон прибули його брати й майже все населення Києва.
Його мощі знаходяться в Ближніх печерах. В акафісті всім печерським преподобним про нього сказано: «Радуйся, Миколо-княже, ти бо послуху братії печерській себе всеціло віддав».
Іменем Преподобного Миколи Святоші названо луцьке православне молодіжне братство.
Цього дня 50-ліття святкуватиме настоятель громади Преподобного Сергія Послушного в с. Зміїнець Луцького районного деканату священник Сергій Крук.
Усі події 27 жовтня за єпархіальним календарем – ось тут.
