
Безсрібників Косми та Дамiана, що в Римi постраждали (284). Мученика Потита (І). Преподобного Петра, патрикія (854). Перенесення мощів преподобного Йоана Рильського (1469). Преподобного Никодима Святогорця (1809)...
Звичай малювати, випалювати хрести на будівлях, одвірках поширений на Маневиччині, Любешівщині, Камінь-Каширщині, Горохівщині, Цуманщині та інших регіонах. Та чи є це християнським звичаєм, чи язичницьким, дізнавалися журналісти інтернет-видання «Перший».
Так, голова інформаційно-видавничого центру є пархії протоієрей Віталій Собко пояснив: якщо звичай пов’язано із глибокою вірою та прославляє Господа, то він має право на існування. В іншому ж випадку – це забобон чи якийсь магічний ритуал, тож, звичайно, церква засуджує таке.
Навколо християнства утворилося безліч народних традицій. Деякі тягнуться ще з язичницьких часів, інші є переосмисленням церковних звичаїв. За словами душпастиря, щодо малювання хрестів на одвірках канонів немає, але подекуди виробилася така традиція з нагоди Водохреща. Це ніби свідчення християнської віри для тих людей, хто приходить і бачить хресне знамення.
Таких місцевих традицій дуже багато. І кожна, очевидно, має під собою якийсь ґрунт, символізм та пояснення. Хоча буває, що традиція починається з одним задумом, навіть суто практичним, а далі переосмислюється і набуває іншого значення.