У скорботному слові високопреосвященний зауважив, що вперше на його пам’яті стільки полеглих бійців одночасно в цьому храмі, і зазначив: «Господь обирає чоловіків для праці і для захисту того, що Він створив. І кожному чоловікові належить захищати дружину, дітей, батьків і Батьківщину.
Багато років триває війна в Україні, і ми прагнули миру. Ми звикли до терпіння і вважали, що своєю добротою і терпінням зупинимо цю війну. Але Господь показує, що зло, яке не знищене, і грішник, який не розкаявся, чинитиме ще більше зло. Буде перемога – мир наступить. Буде перемир’я – буде знову війна. Ця рана буде кровоточити. Ці герої (не стоячи в черзі у Ягодині, не ховаючись у багажниках) стали на захист України. Це – справжні чоловіки, якими пишаються батьки, дружини, друзі та якими пишається Церква.
Тому ми сьогодні скорбимо в душі, але й пишаємось тим, що не перевелися справжні чоловіки, і нам не так вже страшно. Ми сьогодні як ніхто єдині в своїй скорботі, боротьбі та молитві за перемогу та спокій наших убієнних воїнів».
Потім процесія вирушила на Театральний майдан, де лучани на колінах віддали останню шану полеглим.
Дмитро Чумаченко, командир авіаційної ланки в/ч А0959 204-ї Севастопольської бригади тактичної авіації ім. Олександра Покришкіна, яка з липня 2018 р. дислокується в м. Луцьку, загинув 23 березня в повітряному бою з нерівними силами противника біля с. Тригір‘я Житомирської області.
Анатолій Шапошник, сержант в/ч А0959, загинув 21 березня під час ракетного обстрілу окупанта в м. Краматорськ Донецької області.
Олександр Парафенюк, рядовий, який проходив службу на посаді стрільця-санітара механізованого відділення військової частини А1008, загинув 23 березня в результаті ворожого обстрілу під час виконання бойового завдання в районі населеного пункту Баштанка Миколаївської області.
Похоронили героїв на Алеї почесних поховань міського кладовища поблизу с. Гаразджа.
