На другий день Пасхи митрополит Луцький і Волинський відвідав парафію Пророка Іллі цього селища й очолив Божественну літургію.
З високопреосвященним служили ратнівський декан і настоятель протоієрей Роман Бодак та інше духовенство.
Привітавши присутніх зі святом, владика розповідав про воскресіння. Воскресіння – це перспектива, сенс життя. Своє життя ми акцентуємо на воскресінні: «...і життя майбутнього віку». Перед нами завжди є вибір: обираємо добро або зло, проміжного немає. Інколи, не маючи любові до ближнього, навіть не помічаємо, що відбувається навколо. Коли сповідується істина, то маємо бути у храмі, бо «де скарб твій, там буде й серце твоє!» (Мф. 6:11). Для нас, християн, скарб – це подія Світлого Христового Воскресіння. Кого з нами немає, той свої цінності сам визначив. Якщо обрав інші – то прийдеться відповідати згідно із законом Божим.
Хтось ісповідує благо і добро, а хтось зло і ненависть; хтось ісповідує любов до ближнього, а хтось – ненависть до ближнього. Сьогодні півтонів немає, вони чітко виразилися. Хто ти є: активний чи пасивний, байдужий, чи якийсь інший? Світле Христове Воскресіння спонукає нас отримати відповіді на прості питання істини.
Божий дім знаходиться в прикордонній зоні, тож архієрей старався підтримати і підбадьорити мирян. У поливаний понеділок окропив присутніх свяченою водою.
Історія Свято-Іллінського собору розпочалася в 1565 р., коли міщани збудували храм на честь цього святого. Церкву було споруджено так, щоб розмістити якомога більше вірян, мала форму правильного чотирикутника на високому фундаменті з великими дверима на три сторони, вівтар – із позолотою, а головний купол бачили за 25 кілометрів. Дерев’яна дзвіниця з п’ятьма дзвонами стояла окремо. Внаслідок розташування на перехресті двох імперій – Російської та Речі Посполитої – містечко Ратне неодноразово змінювало підпорядкування, було ареною бойових дій, однак ніколи тут не припинялося богослужіння українською мовою. Після Першої світової війни собор став парафіяльним храмом.
Понад двадцять років благочинним і настоятелем був протоієрей Павло Лясковський, який спочив у Бозі 1956 р. У 1944-му совєти спалили храм. Із 1992-го громада почала відновлювати святиню. 4 квітня 1993 р. відбувся чин закладення наріжного каменя під спорудження храму, а наступного дня – перша відправа, яку служив священник Роман Бодак. Дерев'яний хрест на місці будівництва було викрадено. Стараннями мирян через 70 літ після знищення і в ювілей хрещення Київської Русі-України завершено всі будівельні роботи.
