Митрополит Луцький і Волинський Михаїл побував у церкві Архістратига Михаїла цього міста після возз’єднання з Православною церквою України.
В день ушанування рівноапостольної княгині Ольги Божественну літургію з владикою правили: ректор Волинської православної богословської академії протоієрей Володимир Вакін, декан протоієрей Василь Шняк, настоятель священник Микола Царик, інше духовенство. Відбулася хресна хода навколо Божого дому.
Під час проповіді архіпастир нагадав, що все у житті християнина відбувається на засадах любові. І саме любов повинна спонукати і керувати віруючою людиною в її вчинках.
В урочистостях взяли участь представники влади, зокрема, заступник голови облради Григорій Пустовіт і міський голова В’ячеслав Поліщук.
Перші письмові відомості про Рожище датуються ХІV ст. Збереглася дарча грамота – згідно з цим документом, у 1322 р. литовський князь Любарт Гедимінович подарував його соборній церкві Йоана Богослова, що в Луцькому замку. Відтоді понад три віки було власністю луцьких єпископів. У 1567 р. польський король Сигізмунд-Август надав містечку Рожище магдебурзьке право. Відомо, що тут 1777 р. поселився єпископ Луцький Купріян (Стецький). Завдяки його протекції за два роки було завершено будівництво Михайлівської церкви (не збереглася).
Як зазначено в часописі «Волынские епархиальные ведомости» за 1895 р., Свято-Михайлівську дерев’яну церкву зведено у другій половині XVIIІ ст. унійним єпископом Сильвестром (Рудницьким). У 1890–1893 рр. її заново відремонтували і поставили дзвіницю. Іконостас – п’ятиярусний із позолотою. У 1914-му, під час Першої світової війни, храм згорів ущент. По закінченні війни розпочато збір коштів на новий. У першій половині 1920-х рр. звершено чин освячення наріжного каменя. До початку Другої світової на місці старої церкви стараннями парафіян було зведено стіни. А 21 листопада 1943-го правили перше богослужіння в новій церкві. 1944 р. храм був пошкоджений і його знову відновили. Від часу скасування унії на Волині немає повних відомостей про настоятелів цього Божого дому.
Згадуються, зокрема, такі священники: К. Гвоздиковський, Флор Гризентович, Павло Лукомський. Із 1933 р. парафію очолював протоієрей В. Шаурель, у 1951–1990 рр. – протоієрей С. Говдій.
У 2004-му стараннями прихожан оновлено розпис храму, у 2008-му позолочено куполи, у 2009-му освятили новий престіл.
У травні ц. р. Свято-Михайлівська парафія вирішила залишити Московський патріархат і влитися до Православної церкви України. 22 травня проведено збори релігійної громади, на яких за зміну юрисдикції проголосувало 885 чоловік – майже одноголосно. Але священник, на жаль, не підтримав своїх мирян і залишився в МП.
