Відспівування вбитого бійця в луцькому кафедральному соборі Святої Трійці очолив голова інформаційно-видавничого центру єпархії протоієрей Віталій Собко.
У скорботному слові душпастир зазначив: ми молимося до Господа, щоб Усевишній прийняв його душу і дарував Царство Небесне. Воїн проявив ту любов, про яку написано у Святому Письмі. Це найбільша любов, коли людина покладає душу свою за ближніх. Саме так учинив Олександр. Його життя було більше для блага всіх нас, аніж для себе особисто.
Мартинюк Олександр Ксенофонтович, 1985 року народження, лучанин, був призваний на військову службу за мобілізацією 25 лютого. Захисник служив у 14-й бригаді. Помер 8 жовтня від поранень.
Олександра лучани знали як сумлінного поліцейського, спортсмена-бігуна, учасника квестів, волонтера і переможця. Постійно ішов попереду і за ним хотілося слідувати. «Він був тим, хто завжди прийде на поміч. Але найголовніше – був справжнім патріотом України, пройшов усі Майдани», – розповідали друзі. Працював в обласній патрульній поліції, був депутатом міськради.
Помер 8 жовтня від поранень. Похоронили героя на Алеї почесних поховань міського кладовища поблизу с. Гаразджа.
