Ця батьківська субота проводиться перед присвятком великомученика Димитрія Солунського (8 листопада). Він був воїном, тож насамперед молимося за всіх загиблих захисників Русі-України.
З початку ХХ ст. в російській церкві встановлення такого поминання стали пов’язувати з московським князем Димитрієм Донським та Куликовською битвою 1380 р. (під час міжусобиці в Золотій Орді він виступив проти воєначальника Мамая, підтримавши інших ординців, і 8 вересня московитяни перемогли). України це ніяк не має стосуватися, адже в нас велике осіннє молитовне згадування померлих сягає ще язичницьких часів і його християнізацію проводили рівноапостольні Кирило й Мефодій (до їхньої єпархії входила й частина Русі-України).
У цей день до храму приносять записки та пом’яники з іменами покійних родичів. При цьому належить пам’ятати, що до них можна вносити імена тільки православних. За нехрещених, а також самогубців потрібно молитися приватно.
Корисним є в пам’ять про померлих жертвувати на церкву, подавати милостиню вбогим із проханням помолитися за небіжчиків. Але жертва – не тільки гроші. За благочестивим звичаєм, на поминальні столи у храмах вірні кладуть хліб, крупи, печиво, фрукти, цукерки, борошно і т. ін. Це треба залишити в Божому домі: споживаючи принесене, священнослужителі й ті, кому вони передають пожертву, творять поминання.
Зокрема, в луцькому кафедральному соборі Святої Трійці ввечері п’ятниці правитимуть ранню із заупокійним поминанням, а в суботу – Божественна літургія та велика панахида.
Усі події 5 листопада за єпархіальним календарем – ocь тут.
