За юліанським календарем цього дня відзначаємо велике свято – Різдво Господа Бога і Спаса нашого Ісуса Христа.Після гріхопадіння Адама і Єви Бог пообіцяв людству Спасителя. Про події з Його життя провістили пророки. Зокрема, Михей говорив про місце народження (Мих. 5:2), Ісая – про народження від Діви, трьох царів зі Сходу та страждання (Іс. 7:14, 50:6, 60:6), Захарія – про урочистий вхід у Єрусалим та зраду (Зах. 9:9, 11:12), Давид – про воскресіння і вознесіння на небо (Пс. 15:9–10, 34).
Різдво Христове ми відзначаємо не точно в день народження Ісуса, а символічно, адже точна дата невідома. Спершу різні громади християн святкували цю подію в неоднаковий час. Але згодом церква устійнила це торжество на те число, коли в римських язичників був «день непереможного сонця». Так зроблено наголос на тому, що істинний Бог, Христос – «сонце правди» (Мал. 4:2).
Поява Сина Божого на цей світ сталася в холодну ніч. Марія і Йосиф ішли з Назарета до Вифлеєма, бо за наказом римського імператора Августа проходив місцевий перепис населення. Юдеїв записували за місцем розміщення родових книг. Марія і Йосиф були нащадками царя Давида, тобто родом із Вифлеєма. У місті не знайшлося їм притулку через велику кількість прибулих, тому Немовля з’явилося в печері, у якій влаштували хлів. Першими, до кого дійшла звістка про народження Ісуса, були пастухи, які в полі стерегли отару. До них з'явився ангел і приніс благу вість про появу Сина Божого. Волхвам же (мудрецям-неюдеям) сповіщено про цю подію яскравою зіркою. Вони прийшли в печеру і принесли дари Немовляті: золото як цареві, ладан – як Богові, а смирну – як людині, якій належить померти.
Напередодні Різдва Христового, у Навечір’я, віряни йдуть до храмів на всенічну, опісля із вогнем – до своїх домівок на святу вечерю. До неї готуються особливо. Посеред столу – запалена свічка, біля неї – просфора, що уособлює новонародженого Спасителя, Який називав Себе «Хлібом життя» (Ін. 6:35). Скатертина знаменує пелени, а свічка – вифлеємську зірку.
Коли родина збирається за столом, на почесному місці сідає батько або хтось найстарший. Він промовляє «Отче наш». Усі страви мають бути пісними. За традицією їх дванадцять (давнє священне число). Пісна їжа означає скромні обставини народження Ісуса Христа, а її різноманітність – багатство Божого милосердя.
7 січня у парафії с. Великий Курінь Любешівського деканату – престольний празник. А священник Андрій Шиделко, настоятель парафії Пророка Іллі в с. Клепачів Ківерецького деканату, відзначатиме 15-річчя висвяти.
Усі події цього дня за єпархіальним календарем – ось тут.
