Заупокійну відправу в луцькому кафедральному соборі Святої Трійці очолив декан протоієрей Микола Нецькар.
У скорботному слові душпастир зазначив, що замість співу пташок ми тепер навесні чуємо повітряну тривогу, замість запаху весняних квітів – запах пороху. Тому що в країні – війна. Війна – це не тільки біль, війна – це смерть. Ось мати захисника сьогодні готова віддати все, щоб її син повернувся. Але це, на жаль, неможливо. Згадуючи слова Державного Гімну «душу й тіло ми положим за нашу свободу», ми зробимо все, щоб наша українська земля була вільною.
Лучанин Валерій Нидза, 1971 року народження, був призваний на військову службу за мобілізацією 5 вересня минулого року та зарахований до особового складу військової частини на посаду стрільця. Разом із побратимами чоловік спочатку служив на українсько-білоруському кордоні, а нещодавно поїхав у зону бойових дій.
Загинув 18 березня біля населеного пункту Богданівка Донецької області під час виконання бойового завдання. Похоронили героя на Алеї почесних поховань міського кладовища, що поблизу с. Гаразджа. У нього залишилися мама, дружина, двоє дітей та новонароджена онука.
Від початку повномасштабного вторгнення у цьому храмі відспівування Валерія Нидзи є сотим серед воїнів.
