Про це розповідає священник Володимир Господин у програмі «Церква і релігія» на телеканалі «Конкурент TV».Панотець пояснює, що про цю проблему йдеться ще у старозавітних писаннях. Але сьогодні вона набула вже епідемічного масштабу. Вийшовши на вулицю, може скластися враження, що «частина суспільства відсиділа кілька років у місцях позбавлення волі, а ще частина -– представники японської мафії». (Ще не так давно в нашому суспільстві татуювання було ознакою належності до злочинного світу. Тепер для татуажу нерідко використовують японські ієрогліфи, значення яких українцям може бути невідоме. – Прим. ред.)
У 19-му розділі Книги Левит Бог сказав Своєму народові: «Не робіть нарізи на тілі на знак скарги по померлих і не наколюйте написи на вашій шкірі. Я – Господь!». Важливо розуміти, каже священнослужитель, у якому контексті сказано ці слова: тодішні юдеї жили у середовищі язичників, що мали такі звичаї.
«У Новому Завіті немає заборони на пірсинг або татуювання. Але у християнстві є свої біблійні принципи. І те, що ми не можемо прочитати прямо у словах Христа або Церкви, ми можемо побачити поміж рядками, тобто в контексті. Тому церква вчить, що кожна людина, по слову Христа, є храмом Духа Святого. Нам важко уявити храм, який буде розмальований різними дурницями», – каже душпастир.
Він нагадав слова із Книги Буття, що коли Господь творив світ, на кожне Своє творіння говорив: «добре, добре…». А коли сотворив людину, то сказав – «дуже добре». На думку о. Володимира, «слід розуміти, що людина створена довершеною. І якщо ми говоримо інколи, що різні татуювання чи пірсинг зроблять нас візуально красивішими, то таким чином ми принижуємо Самого Бога... Церква не змушує нікого робити так, як хоче вона. Але Церква ніжно, лагідно вчить, що Божим дітям не личить поводити себе так», – каже панотець.
Нічого спільного з духовністю не має і зображення Ісуса, Богородиці чи когось з інших святих на тілі.– це не Божа справа. Люди, які так роблять, як правило, не є духовними, а їхнє татуювання – не є річчю духовного вдосконалення, а навпаки – безчинством і богохульством.
В історії Церкви були, однак, випадки, коли люди із татуюванням ставали священниками. Але цьому передували певні обставини: «Такий священник живе і сьогодні. Він служив у радянській армії і місцева влада змушувала його зняти натільний хрестик. Дійшло до того, що почали його зривати. Тоді цей чоловік вирішив, якщо хрестика зірвуть, то він наб’є собі на грудях розп’яття Христове, яке можна буде видерти тільки зі шкірою. Отже, кожен випадок слід розглядати індивідуально. У церковних канонах ми ніде не зустрічаємо твердження, що людина, яка має татуювання, не може стати священником».
Програма «Церква і релігія» – спільний проєкт каналу «Конкурент TV» та єпархіальної телестудії «Собор». Повністю випуск можна подивитися тут.
